A A A
Розмір шрифта: /Склад: вокал, гітара, тексти - Собчук Олег, соло гітара, бек-вокал - Грищук Олександр (Папа), бас-гітара - Рудницький Юрій, ударні - Недашковський Сергій, клавішні - Мозіль Юрій/

Інтерв’ю з Олегом Собчуком

– Як створився гурт?


– У 2001 році. Спочатку був я та гітарист, ми записали 3 пісні, які почали крутитись по радіо, а вже через декілька місяців з’явились басист і барабанщик. Півтора роки тому взяли клавішника. Взагалі, спочатку я просто написав пісню, і вона дуже сподобалася друзям, тож ми віднесли її на місцеві радіостанції, де вона швидко здобула популярності, і ми почали розвивати нашу діяльність.. Потім пішли фестивалі...


– Музичні впливи?


– Ми всі п’ятеро слухаєм дуже різну музику. Гітарист любить музику 60-тих, Джимі Хєндрікса, Бітлз; для мене це був ”русский рок”, а ще Перл Джем, Буш, Грін Дей, Офф Спрінг та багато інших... А, наприклад, басист і барабанщик „сидять” на електронщині у всіх її проявах. Клавішник слухає християнський рок. Просто ми різні ще й за віком, тому і музичні впливи, відповідно, дуже вирізняються.


– Чи змінилося ваше життя після виходу на велику сцену?


– Насправді не дуже. Просто ми почали більше їздити, а так кардинально – ні. Ні в стосунках, ні у відносинах у группі, або з близькими, друзями – які тут можуть бути зміни? Ну, хіба що, ми стали до музики ставиться відповідальніше, вже професійно, сприймати це не як хоббі чи забаву, а як справу свого життя.


– Як вас сприйняли "корінні жителі" шоу бізнесу?


– Ну, важко так узагальнювати. Просто у нас є друзі серед колег – це “Моторрола”, “От Вінта”, “Файза”, “Нумер 482”, Гудімов, от ще подружились з Естетік Едьюкейшн - дуже поважаємо їх, як справжніх профі, мабуть вони єдині у своєму роді в Україні. Ну і з поп-виконавцями ми теж товаришуємо – це “Гайтана”, “Алібі”... ну, взагалі, можна довго перераховувати. Ось... а як нас сприйняли ті, з ким ми не спілкуємось - якось важко судити...


– Як ваші рідні ставляться до вашої популярності?


– Раніше нас знали більше на Тернопільщині, а тепер – вся країна. Рідні звичайно раді, шо в нас все вийшло. От і все. Вони горді за те, що ми добилися свого, вони завжди нас підтримують.


– Якби не музика, то що...?


– ...То гандбол. (Жарт) Кожен би займався своєю справою. Папа (гітарист) лишився б сторожем. Я би йшов по ланці торгового представника, по цій нудній прямій. А можливо поїхав би за кордон...


– Чи є у вас якісь ще хоббі крім музики?


– Я коллекціоную капелюхи і окуляри. Юра любить збирати мобільні телефони. А взагалі всі ми любимо і граємо у футбол!


– Коли ви плануєте випустити новий альбом? Яким він має бути?


– Постараємось до нового року. Він буде кращим навіть ніж цей, буде доросліший, в квадраті цікавіший і якісніший.


– Ваш стиль оприділили як pop-rock. Чи згідні ви з цим? Як на мене, це зовсім протилежні стилі.


– Це можна назвати й інді-рок, просто так легше сказати, що це поп-рок. І по одному альбому важко зрозуміти... в іншому буде вже трохи інший стиль, такий більш глем-рок, можливо. Взагалі, ми говорим всім, шо ми граємо попсу. Але ті, хто чув альбом, знають що це є насправді. Ми рівняємось більш на рок, в будь-яких його проявах. Головне, щоб пісні були цікаві і небанальні.


– Чи плануєте ви найближчим часом виступати на Тернопільщині?


– Плануємо у вересні. В кінці серпня буде вже більш ясно. Хочемо зробити великий концерт наподобі прощального, який ми грали, коли відїзджали до Києва.


– І на останок. Що побажаєте читачам "І плюс”?


– Будьте здорові, вмикайте вуха!