05.03.2010 - Девід Садерс: «Ласкаво прошу, до моєї України»

За словами священика євангельської церкви «Христос для всіх» Олега Сагана, такі подарунки отримали близько 70 дітей товариства батьків дітей-інвалідів «Лебедята», 20 осіб товариства інвалідів «Світло надії» Чортківщини лише у перший день, наступного дня - близьки 70 ідітям з категорії сиріт та малозабезпечених, якими опікується відділ у справах дітей Чортківської райдержадміністрації та 13-ом сімям з кризових категорій, третього дня було видано інвалідні візки потребуючим, членам громадських організацій інвалідів району ( 15 візків) та продуктові пакети 30-ти малозабезпеченим сім`ям, яким визнали потребу допомогти самі громадяни міста, району.

 До дитячих подарунків, куди входили симпатичні плюшеві ведмедики, шкільне приладдя та продукти харчування, були вміщені листи до дітей від спонсорів з-за Океану. Сама зустріч тривала у християнсько-розважальному дусі, сповненому душевної приязні один до одного, сердечної радості, якою обдаровує людей Господь, щоб відчути, що разом ми одна велика родина, яка населяє одну планету - Земля. Щоб краще пояснити дітворі звідки прибули в Україну гості - продемонстрували географічні карти - Північної Америки та світу, а самі діти на останній віднаходили свою Батьківщину. Із словами вдячності звернулися до благодійників із США депутат Чортківської  районної ради Віра Дмитрів та директор районного центру соціальної реабілітації та адаптації дітей-інвалідів «Дорога в життя» Марія Анісенко.

Наша розмова із приємним подружжям поважного віку Талулою та Девідом Сандерсами була легкою і невимушеною, проте пізнавальною:.

- Пан еДевіде, з якого часу ваша організація співпрацює з Україною?

- З 1990 року ми періодично приїжджаємо сюди з допомогою. Ось уже  в 23-й раз. Тепер на Тернопіллі ми будемо усього 10 днів, сьогодні відвідали школу для дітей з вадами слуху, а ще раніше - інтернати, будинки для одиноких людей похилого віку, психіатричні лікарні.

Наша організація є дуже поширеною. Частина - їздила на Гаїті, щоб допомагати там від наслідків землетрусу, до Гватимали, Ямайки, до Африки, країн колишнього Радянського Союзу.

У США збирають речі - взуття, одяг, ковдри, постільну білизну, є добровольці, які їдуть до різних компаній з проханням, чи  можуть вони допомогти потребуючим у інших країнах. Ось, до прикладу, ці  симпатичні ведмедики, які ми сьогодні дарували дітям, - це іграшкова компанія пожертвувала їх для дітей з України.А олію, гречку, цукор, продукти харчування ми придбали тут, в Україні, за кошти, які пожертвували люди в США. Таким чином ми ще й допомагаємо вашій місцевій економіці.

Ми завжди допомагаємо тим, хто потребує допомоги.

- У скількох країнах присутня ваша організація?

- Наша організація діє у 34 країнах світу.

- Як ви вважаєте, українці й надалі потребуватимуть вашої допомоги?

Ми будемо приїжджати в Україну стільки разів, скільки це буде необхідно,і робити добро, щоб відчувати, що Україна є нашим домом. Знаєте, коли я збираю американську команду з благодійною місією сюди до вас, я їм кажу: «Ласкаво прошу, до моєї України».

- Дуже приємно, що ви нашу Україну духовно визнаєте своєю. А з якою періодичністю ви сюди приїжджаєте?

- Загалом ми приїжджаємо сюди двічі на рік: взимку і влітку. І у вересні місяці ми плануємо привезти в Україну ще 200 інвалідних візків для людей, які їх потребують.

- Я знаю, що ви і зараз привезли інвалідні візки.

- Так, привезли, але тільки п`ятнадцять. До речі, минулого року у вересні ми також привозили в Україну 200 інвалідних візків.

- Ваша команда скільки складає осіб?

- Зараз зі мною в Україну приїхало 16 осіб. А одного разу, коли ми зупинялися в Києві і здійснювали великий тур по цілій Україні, то було 93 особи. Для нас не складно приїжджати сюди, долаючи кілометри і різницю в часі, бо подавати комусь руку допомоги, дарувати тепло сердець набагато приємніше,  аніж просто жити у своєму замкненому особистому просторі.