19.02.2010 - Як ми говоримо

Ми живемо у цивілізованому світі, у якому панує інформація. Вона поширюється через мовлення. Щодня, щогодини, щохвилини ми говоримо. А чи задумуємось ми над тим як ми говоримо?

Мова людини свідчить про рівень її освіченості. Як зазначав український педагог В. Сухомлинський: „Мовна культура - це живодайний корінь культури розумової, високої, справжньої інтелектуальності. Щоб правильно розмовляти й писати, треба прагнути до удосконалення своїх знань, набутих раніше, треба любити українську мову й свою справу".

Та, на превеликий жаль, у наш час почути можна щозавгодно з колонок радіоприймачів та телевізорів, уст знайомих та пересічних громадян. Це свідчить про відповідний інтелектуальний рівень нашого суспільства.

Прізвище чи фамілія?

Мова про те, що ми не вміємо правильно говорити рідною мовою. Візьмемо для прикладу слова „прізвище" і „фамілія". В українській мові є обидва ці слова, але вони мають різне значення: українське «прізвище» вживається у значенні російського „фамилия"; а українське „фамілія" (запозичене з латинської, зараз трактується як застаріле) - має значення „родина", „члени сім`ї", „рід". Споріднене з ним слово „фамільний" уживається у сполученні „фамільний герб, портрет, альбом".

Рахувати чи вважати?

Останнім часом словом „рахувати" дещо надуживають і використовують у невластивих значеннях: „Я прийшов на рахунок квартири", „рахую, що ви помиляєтесь", „рахую можливим". При доброму знанні української та російської мов легко виявити, що не кожне значення російського слова „считать" слід перекладати як „рахувати" і відповідно не кожна значення слова „сет" - як „рахунок". У такому випадку слід говорити: „Я прийшов говорити про квартиру (стосовно квартири)", „Вважаю (думаю), що ви помилилися", „Вважаю за можливе" тощо.

Пара чи кілька?

Основні значення слова „пара" пов`язані з позначенням двох однорідних предметів, що вживаються чи діють разом, становлять одне ціле чи комплект, є двома однаковими частинами чогось цілого: "пара коней", "пара чобіт", "закохана пара", ненормативними є вислови: "сказати пару слів", "зайшов на пару хвилин", "прийду за пару днів". Отже, правильно "сказати кілька слів", "зайти на кілька хвилин", "прийду за кілька днів".

Підписка чи передплата?

Слово „підписка" в українській мові поширене у значенні "письмове зобов`язання про щось", наприклад: "підписка про невиїзд", "підписка про мовчання" та ін. Замовлення на придбання газет, журналів, а також деяких інших видань, грошове зобов`язання з попереднім внеском треба називати не підпискою, а передплатою. Отже, газети та журнали передплачуємо.

Об`єм чи обсяг?

Часто мовці плутають значення слів «об`єм» та «обсяг». Об`єм - величина у довжину, висоту й ширину, вимірювана у кубічних одиницях. Вживається у сполученнях: "об`єм конуса, куба, приміщення, рідини". Об`єм може бути великий, малий, середній, повний. Обсяг - розмір, величина, кількість, значення, важливість, межі чогось. Вживається зі словами "обсяг роботи, капіталовкладень, будівництва, бюджету, промислової продукції, знань, навантажень". Можна сказати "визначити обсяг", "підрахувати обсяг", "величезна за обсягом і значенням праця", "у повному обсязі", "брошура обсягом 20 сторінок". Уживання таких словосполучень, як "об`єм робіт", "об`єм інформації" (потрібно: обсяг), а також "розмір статті", "розмір книги" є порушенням норми мови.

Любий чи будь-який?

Із суржику прийшло у нашу мову слово „любий" у значенні "будь-який", "будь-хто", "будь-що", "кожний". Очевидно, під впливом російського слова „любой" чимало українців уживає вирази: "купити ковбасу на любий смак", "їй личить люба сукня", "про це любий вам скаже". Але в українській мові слово „люба" вживається у значенні: "Люба матусю", "люба сестро". Отже, правильно говорити: "купити ковбасу на будь-який смак", "їй личить будь-яка сукня", "про це будь-хто вам скаже".

Мішаємо чи заважаємо?

Російське слово „мешать" часто використовують в українській мові у неправильному значенні, наприклад: „не мішало би сказати", „не мішай мені". У такому випадку правильно говорити: „не завадило б сказати", „не заважай мені". Слово „мішати в українській мові використовуємо у виразах: „мішати кашу", „мішати фарбу" тощо. Отже, слово мішати вживається тоді, коли щось перемішуємо, розмішуємо.

Замісник чи заступник?

Замісник і заступник - різні за значенням слова. Замісник - це людина, яка тимчасово виконує чиїсь обов`язки (є замість когось). Заступник зазвичай постійно відає певними ділянками роботи, має певне коло обов`язків. Заступник працює одночасно з начальником, тому це слово входить у словосполучення, які є назвами посад: „заступник директора", „заступник головного редактора", „заступник прокурора". Замісник же заступає особу, коли її немає.

Зустрічаються чи трапляються?

Українське слово „зустрічатися" помилково вживають відповідно до всіх значень російського слова „встречаться". Тому маємо такі неприродні вирази: „У книзі зустрічаються помилки", „Він зустрівся з труднощами". У такому випадку слід говорити: „У книзі трапляються помилки", „він має труднощі". Слово „зустрічатися" використовуємо у виразах „зустрітися з друзями", „зустріти знайомого" тощо.

Отже, задумаймося скільки слів ми щоденно неправильно використовуємо у своєму мовленні. Давайте будемо говорити правильно! А всіх кого зацікавило, відправляю до першоджерела - книги Олександри Сербенської „Антисуржик".

Чоловік чи особа?

Дуже часто у засобах масової інформації вживається: « на засіданні було п`ятдесят чоловік». Слово «чоловік» в українській мові позначає сімейний стан людини - чоловік своєї дружини, або - суто чоловіка, за визначенням роду (розрізняють чоловічий, жіночий і середній роди). Російською мовою: «человек», а українською людина (особа). Українською ми не говоримо троє чоловік, а три особи (бо можливо серед них є не тільки чоловіки, а й жінки, себто люди (особи).