A A A
Розмір шрифта: Класик української поезії, перекладач, дослідник, дипломат, політик і громадський діяч Дмитро Павличко на минулому тижні побував у Чорткові. Правда, цього разу його місія носила агітаційний характер за одного з кандидатів у президенти, проте у педагогічному училищі ім.О.Барвінського вона благородно переросла у зустріч громадськості з Поетом.

 

Коли до зали увійшов Д.Павличко, усі вітали його вітали з оплесками. Одразу ж атмосфера налагодилася на ліризм - викладач даного навчального закладу Орест Слободян виконав легендарні «Два кольори» автора. Представляючи гостя, директор за професією і поет за покликанням Роман Пахолок, згадав, коли він молодий вчитель на Івано-Франківщині вперше зустрівся на одній із конференцій з Д.Павличком. Тоді  юнак процитував автору рядки Павличкових «Рубаї»: «Я міг би жити радісно й щасливо, якби мені вдалось одне маленьке диво - змирити серце з розумом...».

Власне і у ході цієї зустрічі Д.Павличко прагнув віднайти віхи, які шукає мало не кожна людина у житті, - примирення серця з розумом. Дуже часто у різних проявах життя таке примирення буває дуже болісним, особливо, коли мова йде про долю України, зазначив Д.Павличко.

Згадав Д.Павличко і про вишиту сорочку, яку йому колись подарувала одна жінка з Чорткова - сорочка є, а адреса дарувальниці втрачена... Втім згадував поет чимало, але поет без поезії - не поет. Відтак Д.Павличко зачитав низку своїх витончено еротично-інтимних поезій. Як він жартома зазначив, щоб сподобатися молоді. Йому це вдалося. Захоплені оплески і осяяні вогниками очі студентської молоді були підтвердженням цьому.

А потім були й подарунки класику - пісні Наталії Стець на слова Романа Пахолка здобули високої похвали від Поета. То ж Д.Павличко пообіцяв навідатись до нашого педагогічного ще, але уже, щоб тут було більше місця для творчості. Бо як же без неї, коли наша земля така талановита...

Олександра Іванців