A A A
Розмір шрифта:  

Ми знову рухаємось по колу.  Вже й не знаю, чи воно зачаровано-заворожене, чи порочне.  Знову наступаємо на ті ж граблі, і ще довго будемо наступати, поки населення нашого міста (та й, зрештою, усієї країни) не стане громадою.

Громадські слухання, які нібито організувала міська громадськість, і які відбулись минулої неділі, насправді перетворились на зведення рахунків тих, хто так наполегливо і затято хоче зайняти дохідні містечка в кабінетах міської влади, з тим, якому і без цих слухань не "світить" ще раз постояти біля керма міської дірявої "бригантини".  І вкотре (бо не вперше - знайомі ж бо обличчя!) ті, хто реально організував ці слухання (мета яких проста, як "общепітівський" борщ за три копійки!), хоче переконати нас у своїй суперпорядності і непідкупності (в кого коротка пам`ять, то згадайте про ті скандали, які супроводжували перебування у владі тих, хто під такою претензійно-пафосною назвою "Рідне місто" рветься (інакшого слова важко підібрати) до міського кормила.

 

Дуже сумніваюсь, що ці люди змінились на краще, що в них з`явились чіткі принципи щодо наведення порядку і покращення життя і міста, а не свого власного.  Нагадаю лише, як на початку своєї каденції нам попередній міський голова обіцяв, що міський ринок переїде на нове місце ... в нікуди.  Починали ж бо "за здравіє"... А хура й досі й там.  Звичайно ж, люди, які живуть з торгівлі в напівцивілізованих умовах, і з яких здирають "відкати" і "відкатики" ті, хто поки що при владі, можливо, й готові перейти на нове місце і звільнити центр міста, який можна було б перетворити на зону відпочинку і вільного руху як громадян міста, так і його гостей.  Але ж реально (!) поки що ніхто їм нічого адекватного не запропонував.  Ні зараз, ні до цього, та й навряд чи щось зміниться в майбутньому.

Звідки такий песимістичний реалізм?  А він виник не вчора і навіть не позавчора.  Причина не в голові міста, а в наших з вами головах.  Як казав професор (не плутати з проФФесором!) Прєображенскій : "Розруха не в клозетах, а в головах".  Отже, коли ми з вами будемо реально впливати і вимагати у влади виконання своїх обіцянок (а не чекати звіту чергового голови, щоб випустити "свій пар", змішаний з праведним гнівом та обуренням) отоді-то й порядку буде більше в "клозетах".

Дивно, щоб не сказати більше, прозвучав заклик одного із 150 учасників слухань щодо відставки голови, який "не відбувся, як управитель міськими справами".  Аж нарешті, через чотири роки "роботи" нашого мера у декого з наших громадян наступило прозріння щодо того, що наша міська влада рухається у "правильному напрямку, але не тією дорогою"?!

Мабуть, нерідко чуємо від тих, хто працював у країнах так званої розвинутої чи західної демократії, що ми повинні жити за такими ж законами і правилами, як живуть італійці, іспанці, американці, німці, британці.  Забувають вони, на мій погляд, одну "незначну" дрібничку - демократія в тих та їм подібних країнах "впала" на них, не як "манна небесна", а її здобували не лише словом, а в боях, в революціях, тобто будувалась вона далеко не мирним шляхом.  Не місце тут, на шпальтах газети, займатись таким собі історично-політологічним лікнепом про те, як будувалась західна демократія, але той, хто має здоровий глузд, повинен вже давно зрозуміти, що влада сама по собі не стає демократичною, її треба змушувати ставати такою.  І, звичайно ж, не лише на громадських слуханнях.  А тим, хто повернувся з країн "західної демократії", можу лише порадити якнайшвидше позбутись ілюзій щодо побудови демократії в нашій країні (і в місті, зокрема) таким собі "бліц-кригом" проти голови, "який не відбувся, як міський управитель", а діяти кожен день, щоб "карасі" не розкрадали міське добро, яке ще не встигли розікрасти до кінця.

Багато (якщо не більшість) з нас, прокинувшись наступного ранку після референдуму 1 грудня 1991 року, сподівались, що, починаючи з 2 грудня ми будемо мати непідкупні суди, зникне, наче фата морґана, корупція, дороги стануть автобанами (не за назвою, а за якістю), ріки стануть прозорими, наче сльоза немовляти, а Росія перестане нас шантажувати черговим "газаватом", бо будемо мати свій власний газ, який продаватимемо не лише ситій Європі, а й навіть заокеанській, не менш ситій Америці.  Але ж демократія - це не лампочка, яка вмикається одним натиском пальця.  Вона в тій же Америці не з`явилась після натискання клавіші вмикача, який, до речі, досить легко може перетворитись й у вИмикач.  Якщо громада буде й далі бавитись в ілюзії й очікування на демократичну й порядну владу.

Що змінив, що дав нам цей звіт?  Хіба після нього покращали дороги в місті, вода у водогоні стала чистішою, тротуари порівнішали, чи всі вулиці стали світлішими в час, коли всі кішки сірі?  Нам подарували ще одну ілюзію повпливати на міські справи.  І на цьому закінчилось наше самоврядування!

Прийде "новий" старий мер, який знову наобіцяє "мішок гречаної вовни", півроку - максимум рік! - попрацює на громаду, а потім - "хотіли, як краще, а вийшло, як завжди" - буде зі своєю такою ж "новою" старою командою вирішувати свої "дорогі" питання.  Карасів ж бо багацько, а щук - одна-дві, та й катма.

"Ждали ми героя, а встав свинопас?". "Чи діждемось свого Вашингтона з новим і праведним законом?". На ці запитання, здається, не скоро ми отримаємо відповідь, бо ж розруха, як казав той професор, "не в клозетах" ...

Роботу мера визнали незадовільною.  Насправді ж, незадовільною треба визнати не роботу міського голови, а нашу з вами (не знімаю вини і з себе також) "роботу".  Ми ж бо з вами його обрали.  Чи, може, знову скажемо, що "козачок був засланий"?

Не за горами нові вибори міського голови і депутатів місцевих рад.  А тому думайте, шановні земляки, чи варто наливати нове вино в старі міхи ...

 

Олександр  Казьва