Ось уже пару літ поспіль ми вшановуємо 14 грудня ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Саме 14 грудня було завершено спорудження бетонного саркофагу над 4-им атомним енергоблоком, який більше ніж півроку викидав у небо радіацію, забруднюючи навколишні території та створюючи смертельну небезпеку для всього людства. Тому цей день ліквідатори вважають своїм днем перемоги над незримим ворогом. Але чи є це перемогою? Як кажуть наші „чорнобильці", може померти останній ветеран війни, останній воїн-„афганець", але останній „чорнобилець" - ніколи, адже період розпаду окремих хімічних елементів обчислюється сотнями літ...

У нас в Чорткові так склалося, що є дві „чорнобильських" спілки. Наприкінці минулого тижня у залі засідань Чортківської міської ради відбулися не урочисті, а швидше робочі збори спілки „Чорнобиль", головою якої є ліквідатор аварії на ЧАЕС і колишній воїн-„афганець" Микола Леськів. На зборах були присутні 56 членів спілки з категорії ліквідаторів. Адже сюди прийшли начальник управління праці і соціального захисту населення Чортківської райдержадміністрації І.Рищук та заступник начальника управління, начальник відділу з призначення пенсій Пенсійного фонду України в Чортківському районі - Н.Беляєва для роз`яснення пенсійного законодавства, що є актуальним на часі.

Сьогодні наші „чорнобильці" нарікають на низьке пенсійне забезпечення, а згідно положень Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсія повинна бути не нижче шести мінімальних пенсій за віком, а також повинна бути призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком для інвалідів 3-ї групи. Вказані пенсії постійно мають коригуватися у відповідності до збільшення прожиткового мінімуму та розміру мінімальної пенсії за віком - кажуть ліквідатори О.Омельчук та П.Палюга. - Однак безліч додаткових постанов та указів нівелюють цей Закон. Тому від імені своїх колег до Чортківського райсуду із позовом до Пенсійного фонду звернувся ліквідатор першої категорії та інвалід третьої групи по захворюваності, пов`язаної із наслідками аварії на ЧАЕС Олексій Омельчук. Суд постановив: „Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Чортківському районі незаконними щодо нарахування та виплати основної та додаткової пенсії Омельчуку Олексію Григоровичу". Наразі справа перебуває в Апеляційному суді. Однак сьогодні таких справ по Україні немало. А тим часом „чорнобильці" обходяться мізерною пенсією. Так ліквідатор Василь Солян до березня місяця цього року мав пенсії лише 620 грн., але тепер у чоловіка онкологічна недуга і йому нарешті пов`язали її із Чорнобилем. Так пан Василь отримує 1400 грн. пенсії, але що тепер йому ці кошти, яких знову не вистачає ні на хіміотерапію, ні на необхідні ліки... Ліквідатор Петро Павлюга нарікає на те, що, добиваючись справедливих виплат пенсії згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звертався за необхідними документами у місцеве відділення Пенсійного фонду - йому їх не надали, побоюються. Однак наші ліквідатори підтримують зв`язок з ліквідаторами Харківської, Луганської, Івано-Франківської областей, кажуть, що ті добилися свого.

Як зазначив голова спілки „Чорнобиль" Микола Леськів, сьогодні питання пенсійного забезпечення ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС стоїть на першому місці, бо люди втратили своє здоров`я і поволі відходять з життя, а держава про них забула.

Ці самі нотки звучали і з вуст голови спілки „Чорнобиль та інвалідів Чорнобиля" Світлани Грицай, коли вона і її члени спілки зібралися 14 грудня у приміщенні Чортківського краєзнавчого музею, де уже впродовж двох літ є стенд пам`яті жертв Чорнобиля, а до Дня ліквідатора підготовлено виставку.

Як зазначила С.Грицай, члени її спілки також судяться із Пенсійним фондом України за свої належні пенсії і також уже „виграли" суд у першій інстанції. Нині справи в Апеляційному суді у Львові. „Чорнобильці" 23 областей України уже виграли такі суди - каже С.Грицай. У чому колізія? До Закону додано масу постанов і указів, які затрудняють його дію, - додала С.Грицай, - хоч Закон головніший від указів.

Невтішні слова лилися з вуст ліквідаторів, котрі виступали на даному зібранні, та заступника голови Чортківської райдержадміністрації Володимира Бойчука. Звісно, День ліквідатора, це не свято, це - сум і пам`ять про ті важкі дні боротьби з „мирним атомом", що породжує низку переживань за здоров`я рідних та нашого майбутнього.

Однак, чи то розчарування і біль є такими всепоглинаючими, що 14 грудня на вшанування Дня ліквідатора прийшло усього 16 осіб членів Спілки „Чорнобиль та інвалідів Чорнобиля"?.. Можливо, люди уже не вірять в те, що можуть добитися заслуженої уваги від держави, яку вони захищали?..