A A A
Розмір шрифта: Ох і поскоріше б завершився цей рік, хоч і не високосний, проте - високоударний бідному народу по тім`ячку: то криза з`їла рівень доходів громадян, а декого і цілком заставила пробиватися крізь нетрі проблем, то наприкінці серпня, вересня люди почали скаржитися на недомагання, болі у горлі тощо. Жовтень ошелешив свіжою новиною - загостив до нас „каліфорнійський" чи то „свинячий" грип. Спочатку вірилося й не вірилося. А тут ще й політики про майбутні вибори „натякають" - у них життя своє, а у нас - своє, як би сім`ю прогодувати, грипом не захворіти, гроші на ліки віднайти і щоб нам під кінець року влада не підкинула ще якусь свинку. Хоч ми, українці, народ бувалий, до всього звикаємо, адаптовуємося, мімікруємо, як метелики з гусениці, та все ж. Одним словом - живемо. І знаємо, що біда ніколи не ходить сама по собі, а - з дітками. І якщо вже нас добряче трусануло кризою, то й усіма подальшими потрясіннями, хоч і дещо обурюємося, сприймаємо як належне. Мабуть звикаємо, коли це так можна означити. Зрештою, так усе виглядає, коли дивитися поверхнево, бо як торкнутися проблем кожної людини чи сім`ї зокрема, усе має вигляд не такий вже оптимістично-підбадьорливо, і тоді більш чітко окреслюються обриси проблем та набирають вагоміших форм.

 

З 22 жовтня на теренах Чортківщини оголосили карантин. Спустошилися вулиці міста - переповнилися людом аптеки. Однак невдовзі стало зрозуміло, що й у тих аптеках масок нема, противірусних препаратів також, або вранці була дещиця та вмить розійшлася і вистоювати у них немає потреби. Тим часом прем`єр-міністр з телеекрана нас запевняє, що вантажі із противірусними препаратами відправили на Західну Україну. Вірю уряду, прем`єр міністру, йду до аптеки - знову необхідних ліків немає. Не витримую, запитую у завідувача однієї з аптек у центрі міста Чорткова, чому немає, чую відповідь, що на складах ліки є, але уряд ввів тендерні закупівлі, то ж чекають з дня на день... А коли комусь ліки потрібні вкрай сьогодні, вже? До того ж одним людям підходять одні препарати, іншим - інші. Однак підраховую, що на ті ліки, які вдалося таки придбати в аптеці і які рекомендував лікар, витрачається доволі кругленька сума. Мимоволі задумуюся, а як лікують у такий скрутний час своїх дітей люди, які торгують на ринку (місто ж у нас невеличке, венликого вибору місця заробітків немає), а ринок закрили на карантин? А одразу ж жовтня лунає телефонний дзвінок - люди, незважаючи на карантин, самовільно вийшли торгувати на ринок. Значить є проблема. І закривати її сором`язливо ми не маємо права. То ж другого дня я вирішила поспілкуватися з тими, хто пішов на такий рішучий крок. Очевидно протиправний, але, розумію, цей крок від безвиході, тому осуджувати не маю права.

На ринку стояли подекуди намети, йшов торг і покупці знайшлися. Здебільшого торгуютьодні жінки, вони хоч тендітні, але таки відважні. Звісно, берегині домашнього вогнища. Спілкуємося. Люди скаржаться, що за кризовий період торги суттєво впали, то ж якихось запасів коштів в сім`ях немає, а жити треба.

Марія, продавець:

- У мене є тут на ринку торгове місце, одна-єдина палатка, я не торгую дороговартісним крамом. На колготках і дитячих трусиках, шкарпетках багато не заробиш, але це те, що потрібно людям. Я не торгую чимось шкідливим. Це фактично речі першої необхідності. Проте щомісяця ми платимо за місце і коли уже проплачено, а ти з власної причини не вийшов на роботу, ніхто жодних коштів не повертає. У мене вдома троє дітей (8-ми, 10-ти і 18-ти років), ми з сім`єю фактично живемо за рахунок ринку. У нас також і діти хворіють, необхідно дістати кошти на ліки, та й усі на карантині, сидять удома, треба прохарчувати. А за що? Як нам жити, коли іншого доходу у нас немає?

А тут оголосили карантин і закрили базар, фактично нас залишили без робочого місця і без засобів на існування. Добре, ось вчителям, за час карантину виплатять зарплату, а нам хто відшкодує?

Незабаром мого сина відправляють за контрактом служити до Мукачева, а за які кошти я маю його відправити?! Це ще добре, що у моїх батьків є пенсія і вони нам викроюють дещицю зі свого мізеру. Базар - єдине місце, з якого я маю на хліб, на шматочок масла. А ви тільки подивіться, які ліки дорогі!

Тому у моєї сім`ї і у мене немає іншого вибору, як вийти на цей ринок і виборювати своє право на виживання.

Я розумію, мені заперечать, що я вийшла сюди незаконно, бо у нас карантин. Але я працюю на ринку у захисній масці, та й покупець до мене на віддалі, а ви тільки подивіться, неподалік моєї палатки стоїть магазин, колишній „Дитячий світ" (я не маю нічого проти тих людей, що там торгують) подивіться, як там тісно, які маленькі відділи... То цього магазину, чомусь, не закрили, а ми стоїмо на вулиці, на просторі - виходить, заважаємо.

Тому ми, ті, що торгуємо на ринку, вчора зібралися, одягнули маски і приступили до роботи, відтак нас при допомозі правоохоронців намагалися вигнати. І ще за той час, коли нас не було, хіба не можна було упорядкувати ринок, щоб тут було так як має бути в центрі міста. Вони нас вигнали, а самі робили те, що їм треба було. Фактично перерили увесь центр міста, поробили рови, кажуть тягнуть якийсь кабель, хто потім впорядкує ті траншеї, приведе в належність дорогу, тротуар? Як тут ходитимуть люди?..

Тому, я вважаю, що, приймаючи рішення закрити нас на карантин, не мали права порушувати наше конституційне право на працю, позбавляючи засобів до існування. Натомість нам привели міліцію, податкову, санстанцію...

Цікаво те, що ми в четвер вийшли, поставили свої намети і  одразу пішли до міської ради: міський голова пішов у відпустку - його не було. Нам сказали, що виконує обов`язки міського голови секретар ради Віталій Стрюченко, але його на той час, коли ми прийшли до мерії, фактично не було на місці. То було десь 10 год. 30 хв. Робочий час. На місці не було нікого, до кого ми могли би звернутися і хто б міг прийняти якесь рішення.

У міській раді працюючі нам сказали, що є рішення виконкому, що ринок закривається на карантин на 21 день. Чому не закрили магазини, бари? Адже нас поставили у нерівні умови. Коли ми просили, аби нам показали те рішення виконкому - ніхто нічого не показав.

Ось сьогодні, в п`ятницю, також прийшла представниця з міської ради і привела з собою допомогу. Але ми сказали, що не вступимося зі свого місця. Наші сім`ї живуть за рахунок цього ринку. Нам нікуди йти - за нашими плечима наші сім`ї.

... Відтак підійшла інша жінка, яка торгує на ринку жіночими светрами, спочатку поставила умову: „Так, ми представлятися не будемо і фамілій називати не будемо", - але згодом сказала, що її також звуть Марія:

„Вчора ми були у міській раді і райдержадміністрації. Останній дуже погано з нами обійшовся - сказав, що ми мусимо і ми зобов`язані дотримуватися карантинних заходів. І все. Відтак викликали міського голову, який є у відпустці, то він уже намагався увійти в наше становище. Керівникам міста і району ми сказали, що працювати будемо за будь-яких умов, бо не маємо за що жити.

Звичайно, що й криза дала нам про себе знати. Тепер відчутно поменшало покупців, люди рахують кожну копійку і неохоче з нею розлучаються. Але все-таки час від часу торг іде. А це - єдиний наш заробіток. У мене також є діти і онуки. Ми живемо з ринку, у мене немає ні магазину, ні інших джерел фінансування, нам нікуди подітися, ми відстоюємо свої права і будемо це робити надалі, бо іншого вибору у нас немає. Бачите, ми одягнули маски, стоїмо на відкритому повітрі, намагаємося в міру можливостей дотримуватися карантинних вимог, але ось так одразу ж залишитися без роботи, без грошей ми не можемо, бо ми живі люди. У кого з тих, що мають намети на ринку є ще торгові місця у магазинах, у них інша справа, вони сюди не йдуть. Тут сьогодні стоять лише ті, кого привела безвихідь.

Ось по інших містах у сусідньому Товстому магазини закриті на карантин, а ринок - ні. То чому не хочуть дослухатися до нас?..

Далі за коментарями ми звернулися до головного державного санітарного лікаря.

Оксана Чайчук, головний санітарний лікар Чортківського району:

- Звичайно, я як санітарний лікар проти такого порушення режиму. Не ми це придумали. Є постанова Кабінету Міністрів і її треба дотримуватися. Карантинні умови для всіх одинакові. Можливо треба якось цей період перетерпіти. Ось медичні працівники середньої ланки, отримуючи 700 - 800 грн. за місяць, можуть вдень і вночі, не рахуючись ні з часом, ні з коштами працювати, бо треба рятувати здоров`я людей, а ті люди, що торгують на ринку, я вважаю, мають трохи більший дохід, і не можуть у разі необхідності дотриматися умов карантинного режиму?.. Останнє міркування з чисто людської точки зору. А як санітарний лікар я категорично проти порушень карантинного режиму будь-ким.

Опісля розмови з людьми, які торгують на ринку ми звернулися до міської ради, ситуація подібна як і в людей - міський голова Ігор Билиця у відпустці, його заміняє секретар міської ради Віталій Стрюченко, але він відсутній на робочому місці. Правда, нам таки вдалося прояснити ситуацію щодо такої відсутності. Виявилося, секретаря просто немає в кабінеті, але він присутній на роботі, бо у дитячому дошкільному закладі № 3 міста до цих пір вирішуються проблеми з опаленням одного із корпусів. То ж ми зв`язалися телефонічно із секретарем міської ради.

Віталій Стрюченко, секретар Чортківської міської ради:

- Те, що люди вирішили порушити карантинні умови у часі епідемії на грип, ми не можемо схвалювати. Ми намагалися проводити з ними бесіду, на місце виходила комісія у складі муніципальної дружини, дільничого інспектора, представників Чортківської райСЕС і міської ради. Намагалися переконати наших порушників, чому не можна порушувати умови карантину. Але вони категорично стоять на своєму, кажуть, що вибору у них немає, а робота на ринку - це єдине їхнє джерело фінансування, а у них сім`ї. Ось скажіть, як чинити далі? Не можемо ж ми, фактично, беззахисних жінок, бо на ринку переважають саме вони, викликати, скажімо, омон... На мою думку, ситуація патова. З одного боку, як посадовець, я розумію, що порушувати карантинні умови не можна, а з іншого, як людина, - розумію і тих людей, що вийшли торгувати, бо доводи їхні також є переконливими - життя йде і людям треба за щось жити.

А що ж думає з даного приводу дирекція ринку? Як виявилося, директор ринку і сам знаходиться на лікарняному, а його підлеглі, у зв`язку з карантином, пішли у вимушені відпустки. То ж моє запитання зависло в повітрі. Жінки, що торгують на ринку вирішити боротися із кризою і з карантином на свій розсуд.

Леся Легіт