Уже не на одній сесії Чортківської міської ради розглядається питання щодо погодження місця розташування земельної ділянки для реконструкції павільйону „Нептун" з розширенням під кафе та житлові приміщення.

Розглядалося воно і на 37-й сесії, де депутати відхилили це питання, так як у часі засідання „земельної" комісії до неї звернулися мешканці даного житлового масиву, котрі висловили свій протест щодо такого розширення. Про це депутатам на сесії повідомив член „земельної" комісії депутат В.Соколенко.

На сесії, коли розглядалося це питання, не було представників із жодних сторін, аби прояснити ситуацію. Однак невдовзі до нас зателефонувала заявник, власник павільйону „Нептун" пані Тетяна Гуменюк з бажанням пролити світло на особисті плани і відповідно, як ці плани через непідтримку депутатською більшістю ламаються.

Павільйон „Нептун" знаходиться у самісінькому центрі міста по вулиці Ринок, 2. Колись на цьому місці стояли автомати із газованою водою. Пригадуєте, ще за радянських часів можна було тут купити склянку прохолодної газованої води по одній копійці і такої ж води з додаванням фруктового сиропу за три копійки. Як переповідає нам пані Тетяна, літ двадцять тому ці автомати з „газировкою" обслуговував її чоловік. Відтак, коли на зміну радянського устрою прийшла українська незалежність, низка державних установ перейшла у власність чи у дольову власність громадян. То ж у подібний спосіб ці автомати і територія під ними відійшли у власність сім`ї пані Тетяни. З часом ринок заполонило багато солодких напоїв з газом і у привабливій тарі, то ж потреба у автоматах з газованою водою якось відпала. Порадившись, як жити далі, родина вирішила звести на місці автоматів невеличкий павільйон, що у середині нагадує вагончик потяга. Тут стоять пару столиків і можна придбати соки, каву, чай, капучіно, морозиво за невеликими на теперішній час цінами. Тісно. Так, звичайно, і навіть дуже. Торгує цими тонізуючими напоями пані Тетяна уже одинадцять років, у сусідньому будинку придбала помешкання для сина, зізнається жінка. І для себе з чоловіком житлом забезпечена, то ж справа не стоїть у розширенні житла, а в тому, щоб можна було б хоч трішки розширити межі павільйона, бо тіснота уже дошкуляє з усіх сторін.

- Ось хотіла поставити три столики на бруківці перед павільйоном, то виставили мені таку суму за місяць, що при тому, чим я торгую, - провадить далі Тетяна Гуменюк, - сплачувати це щомісячно просто нереально. То ж я звернулася до міської ради, щоб трішки розширити межі вглиб подвір`я, аби можна було поставити додаткові столики під накриттям. Хіба я щось погане хочу? Ось ви бачите, у моєму павільйоні така тіснота, що людям складно розминутися. А тут позаду нього утворюється затишна місцина для тих, хто зловживає спиртним і не тільки, бо тут часто валяються шприци. Хіба не добре буде мешканцям прилеглих будинків, коли я упорядкую цю територію і буду її доглядати?..

Я знаю, що окремі мешканці проти того, аби я розширяла павільйон під кафе, хоч я прагнула переговорити з усіма. Мені відомо, що тут стоять сараї, зведені незаконно, єдиний узаконений сарай власник - пан Ярема Модест передав у мою власність, так як я натомість поштукатурила цілий другий поверх будівлі і спільний туалет (стара забудова) навпроти. Хіба цього мало? Я можу пристати на окремі умови, але лояльні до мене і усіх. Натомість порозуміння знайти з цими людьми не можу.

...Я була на цьому місці. І справді, позаду павільйону у своєрідному закутку стоять столик і лавка - не пофарбовані і не доглянуті, а під ними - пляшка з-під оковитої, шприци, ще й дехто цей закуток, закритий від стороннього ока, сплутав із туалетом...

Але це лише зовнішні ознаки. То ж зустрілася я із окремими людьми, котрі висловилися проти такої забудови, аби почути і їхню думку.

Ольга Олійник:

- Ви розумієте, я навіть не знаю, як пані Тетяна почала виробляти усі документи, погодження.

По-перше, у тому місці спокон віків, відколи ці будинки, стоять наші сараї. Ось наш сусід Масляк є інвалідом, без ноги, у нього котел для опалення розрахований на тверде паливо. Пан Масляк, у сараї зберігає свої дрова.

По-друге, ви ж бачили, що ми упорядкували за власний рахунок територію. А про те, що вона збирає документи на розширення дізналися випадково, коли уже матеріали стали проходити через сесію.

- А ось там є такий закуток, де розпивають спиртне?..

- Немає там такого. Можливо хтось збирає пляшки, щоб потім їх здавати?..

- Туди виходять ваші вікна і сусідів?

- Ні, туди не виходять наші вікна. Але ви уявіть собі, як розпочнеться будова, то павільйон „Нептун" вона спереду не розширить, бо там немає такої можливості, відповідно і заїзду спеціалізованого транспорту спереду „Нептуна" немає. То куди ж вона думає вивозити будівельне сміття?..

Далі, та площа, яку вона хоче забрати, - це чийсь сарай і частка нашого невеличкого подвір`я.

Ми посадили дерево, подвір`я наше упорядковане, ми усі п`ятеро сусідів, окрім того чолоівка, що з нею погодив, проти такого розширення.

Марія Тертичник:

- Я не маю нічого проти розширення павільйону „Нептун", але я проти того, щоб пані Тетяна возила матеріали через упорядковану мною територію, на яку я свого часу на її облаштування „косткою" витратила більше двох тисяч гривень, це ще за старими цінами. І тому, зрозуміло, що будь-хто на моєму місці був би проти.

Зрештою, усі ми люди. Коли б пані Тетяна підійшла до мене по-людськи і все узгодила, то була б інша справа. Я думаю, що тільки з повагою один до одного можна гори зрушити з місця. А вона цього не зробила. Ось і все.

...Розв`язати цю конфліктну ситуацію і розрубати гордіїв вузол ці сусіди мають самі поміж себе. Ми намагалися висвітлити позицію обох сторін. Звичайно, як на мене, було б непогано, коли б отой проблемний закуток був би упорядкованим. Але ж як бути із чиєюсь власністю, нехай і не узаконеною?.. Втім, добросусідські стосунки ще нікому не завадили...