16.10.2009 - Вода нам каже „Ні”!

Сьогодні в Україні постає велика загроза - води значно меншає і виникає проблема не тільки в тому, що питна вода має надходити до споживача звільненою від фосфатів, гербіцидів та інших забруднювачів, а в тому, що за останні роки її стає катастрофічно мало, - такий акцент прозвучав у часі представницького семінару у Яремчі під назвою „Протокол „Вода та здоров`я" як інструмент досягнення цілей з покращення стану водних ресурсів та доступу людей до безпечної води та санітарії", який ініціювала Всеукраїнська екологічна організація „Мама-86" і у якому взяли участь депутати Чортківської міської ради, члени екологічної організації „Зелений Світ" Олександра Іванців, Олег Боровий та Любомир Махомет.

Для початку кілька слів щодо організатора семінару - однієї із найпотужніших в Україні ВЕГО „Мама-86". Пригадуєте, 26 квітня 1986 року в Україні сталася небачена за своїми масштабами трагедія на Чорнобильській АЕС. Наслідки цієї аварії ми пожинаємо й досі. Щоб захистити своїх дітей і майбутнє нашої планети, до якого, як доводить практика життя, верхнім чиновницьким ешелонам байдуже, узялися матері, чиїх діти народилися у рік трагедії - 1986-й. І назвали організацію „Мама-86". Хто ж краще захистить, як не мама? З часом до цієї організації долучилося й багато інших, скажемо так, екологічно неспокійних людей. Сьогодні цей проект займається реальними справами захисту нашого права на життя, яке можливе тільки в екологічно чистому середовищі, і це дає результати. Виділяються грантові кошти під проекти, які суттєво допомагають, у даному випадку, водопостачальним організаціям упорядкувати свої господарства. У співпраці - влада міста, водоканалізаційне господарство і Яремчанської організації „Мама-86" учасники семінару могли пересвідчитися з виступів заступника міського голови Миколи Шегрина та начальника Яремчанського управління водоканалізаційного господарства Романа Небелюка. Учасники семінару від Чортківщини відверто заздрили яремчанам за таких мудрих, знаючих кадрів, які володіють ситуацією, не прагнуть вивернутися від запитання, а дають відповідь просто, чітко, лаконічно і чесно зізнаються у своїх прогалинах та проблемах, проймаючись фаховою справою. Вразило й те, що як пан Микола, так пан Роман не покидали семінару (хоч він тривав цілий день), щось занотовували, ставили запитання, відповідали самі.

Чому я на цьому акцентую увагу - думаю чортківчани мене зрозуміють (з гіркотою і болем). Я задавала собі запитання: коли б у нас, в Чорткові, був би такий семінар, кого б ми запросили? Кого ми змогли б представити науковцям Харківщини, Київщини, Чернівеччини, Івано-Франківщини? Напевно б довелося прикриватися заступником голови Чортківської райдержадміністрації з питань будівництва, транспорту і зв`язку Володимиром Бойчуком, бо на рівні міста, житлово-комунальних, водопостачальних господарств нам було би сутужно. Кажуть, кожен говорить про те, що йому болить, а нам болить наше. З цього випливає, що в подальшому при виборах на міського голову треба дивитися „не на ще незаплямовану конячку", як ми це свого часу зробили, а на команду, яку собі в подальшому міський очільник обере. Бо ще за попереднього міського голови ми пам`ятаємо, як було виділено з державної кишені 500 тис.грн. на водопостачання міста, а вони пішли на приватну структуру, і з кінцями. Скільки було листів-звернень від голови ЕГО „Зелений Світ" Олександра Степаненка та члена даної екологічної організації Олега Борового, куди реально поділися ті гроші, розгадати так і не вдалося... (Це ситуація для роздумів).

Сьогодні багато питань, що стосуються питної води, треба ставити гостро, бо й сама проблема стає гострою і загрозливою. На семінарі наводилися цифри, факти і методичні поради, як принаймні зупинити різке зростання цієї загрози.

Проблема питної води є вагомою в цілому світі. Україна у 1999 році в Лондоні підписала Протокол „Вода та здоров`я", а у 2003 році - ратифікувала. Але до сьогоднішнього часу, зазначила національний координатор програм по воді та санітарії, ВЕГО „Мама-86", - Ганна Цвєткова, жодних спроб щодо виконання своїх зобов`язань по Протоколу держава Україна не виконує. Сам Протокол для реалізації його цілей передбачає механізм підтримки, зокрема фінансової (основні донори - Фінляндія і Норвегія), та знову - але...

Тим часом в Україні для 25 відсотків систем водопостачання та водогінних мереж закінчився термін амортизації, 22 відсотки систем водопостачання потребують невідкладного ремонту, 35 відсотків із них вже повністю вийшли з ладу (очевидно сюди належить і наш Чортків - Авт.), половина насосних станцій виснажили свої  ресурси, а 40 відсотків потребують негайної заміни. 45 відсотків населення споживає воду, що не відповідає державним стандартам, встановленим на початку 1980-х років. Стан здоров`я населення України оцінюється як критичний, оскільки якість питної води є одним із ключових факторів, що чинить вплив на стан здоров`я, - зазначалося у часі семінару.

І хоч за даними Всесвітньої організації охорони здоров`я - 80 відсотків захворювань людей походять від неякісної питної води, в Україні медики не пов`язують масових захворювань із цією проблемою. Експерти зазначають, що в Україні відсутній моніторинг, пов`язаний із водою загалом. Хоч сам Протокол передбачає широке інформування про проблеми, пов`язані з водою.

Проте сивочолі управлінці Івано-Франківської обласної держадміністрації в унісон запевнили, що сьогодні проблема із знищеними мережами та вкрай забрудненими водними системами відходить уже на другий план, бо постає проблема: треба мати що зберігати! Вода нас покидає! Просто на очах міліють ріки! Криниці у гірських селах висихають! Нагальною проблемою постало збільшення водності рік, відтворення водних ресурсів, бо ми уже платимо за необдумане господарювання, завоювання людиною простору недоторканної природи і це призводить до критичних наслідків. Усе взаємозв`язане. За останні 20 років на Івано-Франківщині на 30 відсотків зменшилася кількість опадів, але, зазначалося далі, у разі, коли б кількість належних опадів відновилося б, то все одно „води не буде", річка не поповниться, через порушену екосистему...

У ході семінару управлінці Івано-Франківщини перераховували, як їм вдалося просунутися із заміною на нові мережі водопостачання і водовідведення у Рогатині, Косові, Болехові та ряді інших населених пунктах, але, зазначалося, що є ще багато проблем, які потребують коштів.

Наші чортківські учасники семінару, хоч і задавали немало запитань виступаючим, проте, усвідомлюючи стан чортківських мереж водопостачання і водовідведення, „унікального дива" - інфільтраційного водозабору, що орієнтований на відстоювання у відкритих басейнах води з ріки Серет (в яку скидають стоки Тернопільський обласний тубдиспансер і місто Теребовля), та проблеми водозабору „Рудькова Балка", майже під міським сміттєзвалищем, розуміли, за справу з водопостачанням і водовідведенням у місті треба братися не тільки громадським організаціям, а й владі міста, бо що гріха таїти, з теперішнім станом справ, складається так, що ми й за загальноукраїнськими мірками відстаємо.

А що маємо? Не зважаючи на те, що у своїй передвиборній програмі нинішній міський голова Чорткова задекларував, що ставить першочерговим завданням співпрацю із ЕГО „Зелений Світ", за кілька літ своєї каденції так і не знайшов часу й можливості до такої співпраці. Цікаво, чи хоч знає наш очільник міста, де знаходиться офіс „Зеленого Світу"? І як можна пояснити таку „тісну співпрацю" з ЕГО „Зелений Світ", коли через повну байдужість і небажання дослухатися до екологічних проблем влади міста, із заявою відповідного змісту вийшов зі складу членів виконавчого комітету Чортківської міської ради голова ЕГО „Зелений Світ" Олександр Степаненко? Чим не показовий приклад „тісної співпраці"?..

Цікавим є інший момент. Коли депутатські звернення щодо якості питної води у контролюючі служби області направили О.Степаненко, О.Боровий та Л.Махомет, то наша мерія узялася розглядати не якість питної води, а те, чому осмілилися депутати обласного (О.Степаненко) та міського (О.Боровий та Л.Махомет) писати такі звернення. З цього приводу було навіть зібрано нараду (ми про це писали минулоріч). А як співпрацює водоканалізаційне господарство міста з депутатами?.. Даю відповідь: так як можна працювати при недоторканності, наданій міським головою на кшталт: „Не чіпайте!". То яка може бути робота, коли відсутній контроль, методи впливу та заохочувальні заходи?... Кому прийде в голову ідея написати якусь там програму, добиватися, щоб виграти грант під оновлення мереж, коли і так добре живеться, лише вартує двічі прозвітувати на сесії, розповісти, як багато зроблено, понарікати на брак коштів. І на цьому велика частина роботи - з пліч.

Хто у нас в Чорткові проводив моніторинг, якої якості витікає вода у кінцевій точці, тобто у кранах споживача? Ось де був би реальний стан якості питної води в місті!

Як йшлося на даному семінарі, найбільший відсоток води забруднюється у наших зношених мережах; бичем багатьох міст України (Чортків також сюди належить) є подача води за графіком, адже це також одна із причин зношення мереж.

І ще хочеться запитати наших місцевих господарників: чому Івано-Франківщина, в тому числі місто Яремче, відходить від шкідливого хлорування питної води, як згубного на здоров`я методу очищення води, а ми ще ні?..

У народі кажуть: „Порятунок потопаючих - в руках самих потопаючих". Звісно, ми не можемо змінити ситуацію з проблемою води по всій Україні, але у своєму місті, своєму домі - зобов`язані. Адже не прийде міський голова міста Яремче і не наведе нам у Чорткові лад, щоб з наших кранів не текла у прямому сенсі коричнева вода, як це мало місце цими вихідними у мене вдома.

Вода - це цінний стратегічний продукт, він не може бути дешевим. Але до споживача має надходити якісна питна вода, щоб не платив він невимірну ціну - здоров`ям. Тому відсутність інформування реального стану справ у контексті „вода і здоров`я" санітарних, медичних та інших служб, яке розходиться з даними Всесвітньої організації охорони здоров`я, є ще одним свідченням відсутності виконання зобов`язань нашої держави в рамках Протоколу „Вода та здоров`я".