09.10.2009 - Пішоходи, тримайтеся! Ми прорвемось... можливо

Надія Миханцьо, 43 роки, медсестра:

- Звичайно, що скупчення такої кількості автотранспорту не влаштовує! Постійний рух машин перешкоджає спокійній ході. Суцільний хаос. Особливо у час-пік, коли з`їжджаються сюди автобуси приватних рейсів сіл району. Приїжджим це зручно (до центру ж близенько), але чи усіх такі зручності влаштовують?!

І взагалі, як на мене, це небезпечна ділянка дороги, де перетинаються вулиці Шевченка і Незалежності, Пітушевського, Сонячної і Зеленої - ні пішохідного переходу, ні світлофора...

Анастасія Стельмах, 22 роки:

- Мені часто доводиться виходити у центр міста погуляти зі своєю донечкою. І вражає те, що водії автомобілів навіть не звертають уваги на дитячий візок, а просто впевнені, що перехожі повинні зупинитись, дати шлях для проїзду, не зважаючи на те, що виїжджають машиною на пішохідну доріжку. Потрібно зважити і на те, що надмірна загазованість також недоречна у центрі міста. Прикро бачити й затоптаний газон, на якому, до речі, теж частенько паркують авто. Мабуть, це для нас (молодих матерів із своєю малечею у дитячих візках) хтось великими буквами написав: НЕ ПАРКУВАТИСЬ! Та куди там паркуватись - призупинитись неможливо! Адже всі молоді мами, що живуть у центрі міста, часто прямують на центральну площу гуляти зі своїми малюками, бо у даному мікрорайоні немає жодного ігрового майданчика для дітей.

Любов Рабчук, пенсіонерка:

 - Зверніть увагу, неподалік - школа. Поспішаючи вранці на ринок, жодного разу не бачила школяриків, які би без супроводу батьків чимчикували до школи. Діти є діти. Вони часто, розглядуючись на усі боки, не задумуючись про проїжджу частину, летять «настрімголов». А водії самі як діти, їм потрібно поставити регулювальника! Бо часом їдуть, не звертаючи уваги на пішоходів. Якось, повертаючись із ринку, я зупинилась перепочити від нелегкої валізи, якраз на написаному «не паркуватись», і тут позаду себе чую сигнал машини та невдоволений голос водія: «Цьотко, посуньтеся! Знайшли, де стати!». Бо, бач, йому припаркуватись ніде!

Лариса Процьків, 44 роки, медсестра:

- Та що там оте паркування машин! Ви подивіться, яку «чистоту» залишають нам «гості» міста, очікуючи приміських автобусів неподалік військкомату. Озеленення території собору св.Петра і Павла доповнюють «прикраси»: порожні пластикові пляшки, банки з-під пива, обгортки від морозива, лушпиння соняшника... Причепурилася місцина, годі й казати! Можливо, нам вже і автостанції не потрібно, адже всі мікроавтобуси зупиняються ніде-інде, як ось тут, майже у самісінькому центрі міста, біля святої споруди.

Колись уже йшла суперечка стосовно паркування таксі в даному місці. А ось, виходить, результат - базування авто-таксі перенесли заради паркування приватних автомобілів. І далі немає спокою.

Михайло Сандуляк, депутат Чортківської міської ради:

- Я неодноразово звертався до міської ради з проханням обмежити паркування неподалік готелю «Таня». Питання вирішується, на жаль, дуже повільно. І маємо те, що бачимо. Дорога за готелем розбита, газон - як заасфальтований, бо машини паркують, де кому завгодно, - безлад. Уже було поставлено й металеві стовпчики, і межу проведено, і знак «заборона паркуватися» намальовано - так ні! За одну ніч стовпці зникли, межі не зауважують (точніше, не хочуть зауважувати), паркується, хто де забажає і не задумуються, що потрібен прохід і до держадміністрації, і до соцзабезу, до Пенсійного фонду тощо. А як до однієї із цих інстанцій у разі необхідності мали б під`їхати „швидка" чи пожежна машина? Що ж тоді? У білий день через таке паркування й не пробитися. Та й пішоходам одні незручності, а то й небезпека, бо можна не помітити, як хтось ззаду наїде.

А ось, бачу, і дідусь шкутильгає, опираючись на костур. Тим часом перехожі спостерігають, як вправний водій автомобіля викручує кермо то вправо, то вліво і не має змоги вивільнитись із місця паркування. „Ач, замурували! - підсмішковується дідусь, - Ні проїхати, ні пройти. Безлад та й годі!" - „Так йому і треба!" - підхоплює обурення літнього чоловіка з натовпу перехожих бабуся, - Як не машини понаставляють, то реклами на самісіньких тротуарах. Купляють, продають, великими грошествами перекидають, а благоустроєм свого ж міста нікому зайнятись. Одне зубожіння!".

Гомонить натовп: хтось обурюється, хтось глузує, а хтось вчить, як жити до ладу, аккурат вирішуючи проблеми. Приєднуємось і ми до натовпу перехожих. Дивно... Дискутувати, обурюватися, критикувати всі гаразд, але не називаючи себе. Кидаючи у відповідь нашому кореспонденту: „Ні, ні! Без імен і прізвищ. Навіщо мені ота публікація?!". Стали раптово розходитися, ще недавно обурені пішоходи.

Ось як виходить: часто робимо бурю в стакані? Живемо за принципом: „Моя хата скраю - нічого не знаю; ви собі там подискутуйте, а я подивлюсь, що з того вийде". Чи не пора вже ламати стереотипи, які давно заважають нам жити?!

P.S. Ну що, «чепурненьке»  старовинне містечко. Мабуть, врешті-решт, пора би задуматись про добробут для всіх. І все-таки причепурити своє рідне місто Чортків...