Днями, 27 вересня, світ відзначив День туризму. На теперішньому часі ведуться жваві розмови про те, що Україна має великий туристичний потенціал, але для цього потрібно розвивати інфраструктуру, залучати інвесторів. Адже наше багатство - це зовсім не гроші, як звиклося вважати, а земля на якій ми живемо, її ресурси. Україна має дуже вигідне розташування, плодючі грунти, великий запас корисних копалин. Тобто усе, аби бути багатою державою, але, не зважаючи на це, ми пасемо задніх і з подивом дивимося на країни, які, не маючи таких природніх багатств, зуміли досягти великого розвитку. А все це тому, що вони безмежно люблять і шанують свою землю.

Як відпочивати кожен обирає сам. Так, далеко не кожному подобається ніжитися на сонечку на березі моря, тому у цілому світі дедалі поширенішим стає сільський зелений туризм, активний спосіб відпочинку, коли людина має нагоду відпочити на лоні природи від суєти життя, повернутися до землі, свого коріння і стати сама собою.

Одним із видів активного відпочинку є спелеологія - занурення у підзмне царство - печери. Україна - одна із найцікавіших країн, печери якої добре відомі спелеологам усього світу. Поділля і Крим - основні території, де вони знаходяться, - горизонтальні лабіринтового типу на Поділлі та вертикальні у Криму. Кожна з них - унікальна і своєрідна. Найдовшою в Європі і другою у світі за довжиною є печера „Оптимістична" (протяжністю 220 кілометрів), що знаходиться біля села Королівка Борщівського району Тернопільської області (печера знаходиться під опікою Львівського спелеоклубу) і є однією з найбільших й унікальних природних пам`яток України. Друга за довжиною - печера „Озерна" - 130 кілометрів (печерою опікується Тернопільський спелеоклуб). Третя - унікальна гіпсова печера „Млинки" на Чортківщині біля села Залісся, протяжністю 28 кілометрів. Всього у Тернопільській області нараховується 105 печер, дослідження яких ще триває.

 „Печери... їх називають восьмим чудом світу, царством одвічної ночі. Цей феномен природи - частка нашої рідної землі, яку ми повинні пізнавати, охороняти і зберігати для нащадків", - так сказав засновник спелеології на Західній Україні, а також першовідкривач печери „Млинки" В.Радзієвський.

Наразі печера „Млинки" знаходиться під опікою громадської організації Чортківського спелеолоклубу „Кристал". Адже, як доводить практика, і стверджують самі бувалі спелеологи, печери, якими опікуються громадські організації, знаходяться у кращому стані, аніж ті, які належать державним установам.

Ми зустрілися з членом  Чортківського спелеоклубу „Кристал" та Української екологічної асоціації, лікарем за фахом, паном Володимиром Компанійцем:

- Пане Володимире, яка історія відкриття печери „Млинки"?

- Перше повідомлення про печеру „Млинки" було подано в районній газеті „Нове життя" від 25 червня 1960 року. Назва печери була надана автором повідомлення М.Білем - вчителем Угринської школи. Першими, хто наважився пролізти через щілини, були гуртківці обласної туристичної станції під керівництвом Володимира Радзієвського. Перед дослідниками відкрилися чудові підземні краєвиди. При світлі свічок стіни печери іскрилися і переливалися мільйонами найдрібніших кристалів гіпсу, створених особливим мікрокліматом. Згодом гуртківці зробили опис печери, склали план ходів, провели дослідження мікроклімату та спелеофауни. Так з роками відкривалися все нові й нові зали і райони печери. Перші екскурсійні групи в печері „Млинки" з`явилися на початку 60-х років.

Якось 1 січня 1987 року київські спелеологи під керівництвом М.Ясенка, заблукавши в районі „Перемога" і шукаючи вихід, в одному із складних завалів пролізли через вузьку щілину і випадково потрапили на нові зали і ходи печери. Цей район вони назвали „Новорічним".

З 14 січня 1991 року печера „Млинки" передана Державним комітетом з охорони природи спелеоклубу „Кристал" під охорону. Нам були видані відповідні документи та положення про заповідний режим. На сьогоднішній день пошуки продовження лабіринтів печери тривають...

- Коли був заснований Чортківський спелеоклуб „Кристал", які його цілі?

- Чортківський спелеоклуб „Кристал" офіційно заснований у 1984 році і є членом Української Спелеологічної Асоціації. Основна мета клубу - дослідження печер та їх охорона. Клуб безпосередньо здійснює контроль за відвідуванням печери „Млинки", аби уникнути забруднення печери, яке дуже негативно впливає на її внутрішнє середовище. За місяць печеру відвідують близько 400 осіб. Ми не ставимо собі за мету відвідування тисячами туристів, а навпаки акцентуємося на тому, що печеру треба берегти. Усі екскурсійні кошти йдуть виключно на розвиток спелеоклубу, адже нам потрібно платити податки, а також придбати спелеологічне спорядження, яке є з недешевих, адже ми знаходимося на самофінансуванні. Наприклад, коли ми їздили в Швейцарію, усе спорядження мало бути сертифікованим, воно не повинно бути просто хорошим, воно мало бути „супер". А так як спелеологи з нашого клубу їздять досліджувати печери не лише в Україні, то на це потрібно виділяти немалі кошти. Наприклад, на організацію експедиції до Криму на плато Карабі-Яйла треба виділити мінімум 6 тис.грн.

Спелеологи Чортківського спелеоклубу беруть участь в експедиціях по всьому світу. Наш клуб тісно співпрацює зі спелеологами Австрії, Швейцарії, Бельгії, Болгарії, Словакії, Словенії, Великобританії, Молдови, їздимо у експедиції на Кавказ. У свою чергу до нас також часто приїжджають іноземні туристи та спелеологи.

При клубі створено громадський контрольно-рятувальний загін, котрий проводить моніторинг та рятувально-пошукові роботи в печерах. Цей загін підпорядковується Тернопільській обласній контрольно-рятувальній службі.

Членами клубу є дуже серйозні спелеологи, люди різних професій, а також багато молоді.

Чортківський спелеоклуб „Кристал" іноді проводить акції. Минулого місяця  відбулася цікава акція - екскурсія в печеру „Млинки" для незрячих людей. За кожним незрячим був закріплений один зрячий. Ця акція проводилася з тією метою, аби люди повернулися лицем до людей-інвалідів, як це є за кордоном, тому що в Україні ми ще до цього не доросли. Цікавим є те, що незрячі краще орієнтувалися в печері, аніж зрячі - зрячі погубили свої речі, а незрячі пішли і моментально усе познаходили...

Усі були дуже задоволені, хоча були й такі, що не розуміли для чого ми проводимо таку акцію, мовляв, незрячих краще повести в театр послухати симфонію, а не на екскурсію в печеру.

- Володимире Андрійовичу, я чула, що Чортківський спелеоклуб „Кристал" опікується печерою „Снігуронька" у Криму. Це так?

- Кримські спелеологи передали нам печеру, яка мала досліджених 7 метрів, тому що на плато Карабі-Яйла знаходиться близько 900 печер і осягнути усе це для них нереально. Наразі нам вдалося вивчити її до 164 метрів. А свою назву „Снігуронька" вона отримала на честь президента нашого спелеоклубу „Кристал" Володимира Снігура.

Загалом, для мене, спелеологія - це чудова казкова країна, щось на зразок дитячих мрій чи казки про Снігову Королеву, але займатися нею можуть треновані і дисципліновані люди, бо наші печери ще таять у собі багато невідомого. Якщо це розглядати просто як туризм, то і тут достатньо вражень.

Наша земля є дуже цікавою як зверху, так і знизу, але її нам потрібно берегти. Адже цей скарб не нами створено і не нам ним нехтувати.

Вікторія Іванців