Я уже пару днів поспіль не перестаю слухати аудіодиск „Шумні води", у якому звучать пісні релігійного характеру і ловлю себе на думці, що проста і щира музика із роздумами про сутність християнського себеусвідомлення, здатна навіть більше зворушити душу, аніж залюблені для слуху й сприйняття відомі класичні твори. Цього разу презентувати пісенний альбом „Шумні води", який у творчому спадку творчого колективу є, мабуть, уже п`ятнадцятим, приїхав до Чорткова відомий виконавець духовної пісні з діаспори (США) Джордж Давидюк разом зі своїми друзями-співаками.

Чортківському слухачеві ім`я Джорджа Давидюка знайоме, адже співак і проповідник у нашому місті гостює уже вчетверте. Його концертні програми відбувалися у районному будинку культури ім.К.Рубчакової та на спортивному стадіоні і збирали широку аудиторію різної конфесійної приналежності та поглядів.

17 вересня о 18-й годині в Чорткові знову співав Джордж Давидюк із побратимами. У піснях співалося: „Лиш там забуду горе, де Бог царює сам...", „О яка то радість буде, як Христос прийде. Бог дає спасіння людям ще й небесний рай...", „Без Бога нежиття, на серці - сум і пустота...". І знову його слухачами були люди різного віку і віросповідання, яких об`єднувала у спільне - Віра.

Цього разу співак виступав у приміщенні євангельської церкви „Христос для всіх", де ми за сприяння її священика Олега Сагана, мали спілкування з Джорджем Давидюком.

- Джордже, ви уже 79-й раз приїхали в Україну з високою місією прищеплювати у серця людей любов до Господа Бога. Що саме вас приваблює їхати сюди?..

- (З приємністю). Так, звичайно, я доволі часто їду сюди в Україну, бо це найкраща земля, тут живуть найкрасивіші і найщиріші серцем люди... тут панують дивовижна природа, пошана до своїх давніх звичаїв та родинних зв`язків. Ця земля мені рідна, звідси походить коріння моїх рідних, що дали мені життя.

- Я слухала ваші духовні пісні, у яких ви не тільки виступаєте як хоровий виконавець ( у вас своєрідний оксамитовий тенор), а й автор, і мені видалося, що мелодика ваших пісень дуже тісно переплітається із особливістю колориту притаманного тільки західному регіону України. То мені так лише здалося чи західний елемент мелодики таки домінує у вашій творчості?

- Так, звичайно, мене дуже приваблює західний регіон. Тут особливо шанують християнські і національні цінності. Тому я і справді, працюючи над створенням своїх пісенних творів, схиляюся до звучання по-особливому ліричної і задушевно-витонченої у плані почуттів пісні цього регіону. І це не дивно, адже мої батьки походять з Рівненщини. У роки Другої світової війни, як і багато інших людей з подібною долею, вони потрапили у німецький полон. Відтак їх направили до табору в Німеччину. Звідти їх звільнили наші американські друзі. У 1954 році уже в Америці у них народився я. Нас у батьків було четверо дітей - я і мої сестри. Сестра Роза довший час їздила з духовною піснею разом зі мною, щоб проронити в серця людей зерна Любові до Бога і ближнього.

- Який вплив ваших батьків на ваше світобачення?

- Дуже великий. Це вони мені змалку привили любов до Божого слова і науки, щоб жив я з вірою в серці. Батьки мені, та й сестрам також, показали приклад сімейної злагоди, взаєморозуміння та взаємопідтримки подружжя в усьому, і вагомість кожного з них у вихованні дітей. Останньому батьки також надавали великого значення.

- Джордже, хто з батьків заклав вам любов до музики. У вас є музична освіта?

- Батьки привили мені любов до Бога, а за піснею я пішов сам. Став писати тексти й виконувати їх. І так крок за кроком, поступово додаючи щось нове, удосконалюючись, шукаючи нових виконавських шляхів, пісенних пасажів, щоб передати усі тонкощі душевного почуття, що проникає в душі інших людей, зачіпає їх, проникає глибоко в серце, аби там прорости добрим зерном. Я доходив до теперішнього рівня виконавчої майстерності. Можу сказати, усе це, чим я зараз володію, добиралося з часом, пелюсточка до пелюсточки, щоб склалася красива чаруюча троянда духовної пісні.

Я займаюся композицією, аранжуванням, ввожу нові інструменти для фонового звучання, але не знаю жодних нот. Усе це я роблю від себе, від свого серця і з Божої Ласки.

- Сьогодні ви і ваші друзі презентували свій новий альбом „Шумні води", у якому ви і ваші друзі зі США  і Києва виконуєте духовні пісні і мали добрий успіх у слухачів. Що це за альбом, хто ваші друзі?

- Альбом „Шумні води" вийшов цьогоріч у видавничому центрі „Лист". Сюди увійшли пісні „Як би шукав ти Мене", соліст Микола Шур (з Києва); входить сюди і одноіменна пісня „Шумні Води", де співається: „Шумні води не згасять Любові, ріки світу не заллють її. Я купив тебе ціною крові в муках і стражданнях на Хресті...". Соліст цієї пісні ваш земляк з Кременця Василь Никитюк, нині проживає у Сіетлі (США). Є дві пісні у виконанні мого друга з діаспори Павла Ходнєвіча (українською та іспанською мовами); у сучасному молодіжному ритмі пісня „Краще з Тобою" - соло належить молодому і талановитому Славі Сенчуку (Сіетл, США) і низка пісень у моєму виконанні, де одна з них, я б сказав, запозичена, тобто не моя, але дуже рідна моєму серцю - „Мамина криниця", як спогад про рідне коріння, яке ніколи не можна забувати.

- Ви дуже любите Україну, що вас найбільше в ній приваблює?

- Вперше в Україну я приїхав у 1976 році. Це ще твердо на ногах тримався Радянський Союз. Нас сюди впустили, щоб показати перед усіма наскільки влада є демократичною. Відповідні органи сподівалися у цьому кроці виграти. Думали, що релігійні пісні не потрібні, а в результаті - виграли ми, тому що довели людям, що вірити в Бога - це престижно і сучасно. Адже в Союзі тоді трактували, що релігія - це пережиток. А ми приїхали молоді, красиві, повні сил, енергії, радості і довели протилежне. Це був наш повний тріумф! Ми обійшли владу. Вона такого не чекала.

- Джордже, на початку нашого інтерв`ю ми уже згадували, що ваш теперішній візит в Україну є 79-м. Чи поділяє ваша дружина таку часту відсутність вас, коли ви їдете з піснею і словом в Україну?

- Мої батьки настановляли мене на те, щоб я взяв собі за дружину лише українку. Для них було дуже важливо, щоб українці родичалися. І так Бог покерував, що взяв собі за дружину жінку українського походження. Тобто, моя дружина народилася у Штатах і була українкою третього покоління, а мої діти є українцями в четвертому поколінні.

Коли я одружився, усвідомлюючи усю відповідальність цього кроку, особливо, коли народилися наші діти, то впродовж десяти років перестав їздити з виступами, щоб належати всеціло сім`ї, щоб брати активну участь у вихованні моїх дітей. Не хотів, щоб такі важливі для людини і християнина речі пройшли повз мене.

Щодо подальших моїх виступів з конкурентами та проповідями, то тут моя дружина мене підтримує і поділяє мої думки.

- Ви так багато говорите про значення сім`ї і родини. Що для вас сім`я?

- Усе в житті - від Бога. Сім`я - не виняток. Тому це треба сприймати як дар Божої Любові до нас. Ставитися до сім`ї з всецілою відповідальністю. Уміти  дослухатися до потреб другої половинки, не бути егоїстом, де лише є одне я і я, та більше нічого, і мої бажання - це найголовніше, а все інше мене не цікавить. Так не можна жити. Коли створюється сімейна спільність, такого ігнорування один одним не може бути. Господь дав нам найголовніше - Десять Заповідей. Що може бути найголовнішим, коли Господь до нас промовляє: „не пожадай жінки ближнього свого, не чини перелюбу". Хіба можна знехтувати його наукою у малому, коли він і так багато нам дає, навіть скупив усі наші гріхи ціною власної крові?.. То невже так важко зберегти вірність тій людині, яку ми собі обрали?..

Мене тривожить те, що зараз чомусь дуже мало люди над цим замислюються. Сім`я - це не може бути так, що я собі роблю, що хочу, бо мені так добре. А чи буде це добре для другої половинки? У „Біблії" Господь каже про рівність обох у шлюбі, де жінка має коритися, а чоловік шанувати її, не оберігати... Тобто йдеться про добровільну залежність і взаємовідповідальність.

- Розкажіть про своїх дітей.

- У мене троє дітей. У них українські імена Андрій, Лариса... Вони уже доволі дорослі, є студентами найпрестижніших вузів США. Мій син мав дуже добрі результати на спортивних змаганнях з бейсболу. Одного разу він навіть став переможцем у змаганнях, де брало участь 500 спортсменів. У сина були добрі шанси зробити спортивну кар`єру і мати з цього великі гроші та визнання. Але він не захотів собі такого майбутнього. Він сказав: „Я хочу рятувати людям життя, і лікувати їх". І обрав фах лікаря. Я пишаюся таким його вибором у житті, значить виховання в сім`ї сформувало з нього хорошу людину, яка вміє приймати рішення відповідно до свого покликання і допомагати людям.

- А що для вас важать гроші?

- Гроші - нейтральні. Вони не можуть бути чимось добрим чи поганим. Усе залежить в чиїх руках вони знаходяться і як ця людина, згідно своїх життєвих принципів ними розпоряджається.

Мати багато грошей - це також непогано. Бо так ти зможеш допомогти іншим людям, зможеш зробити багато добра.

Я розумію, що ваше запитання не носить економічного чи політичного характеру, воно - суто моральне. І тут щодо грошей дуже важливо, щоб вони були в руках високоморальної людини, яка б розуміла сенс життя і давала грошам добре скерування, яке приносить користь комусь, а не лише наживу собі. Тому, я вважаю, що люди, які в певний спосіб заробили багато грошей, повинні активно працювати ще над збагаченням своєї власної душі.

- Які риси характеру вас приваблюють в українцях?

- Людяність і гостинність.

Американець прийме свого гостя і почастує у найдорожчому ресторані і запровадить до дорогого готелю. А українець сприймає гостя як щось рідне і близьке. Українець запросить гостя в свою оселю і буде частувати своєю їжею, покладе спати у себе вдома на ліжко, а сам поступиться і ляже на диван, аби гостеві у нього вдома було зручно. Українець віддасть гостеві усе найкраще, бо це його гість. І в цьому українці є неперевершеним народом. Мене це не перестає дивувати і зачаровувати.

- Ви часто приїздите в Україну, чи бачите якісь зміни на краще у нашій державі?

- Звичайно, що зміни є, але не настільки добрі, як того хотів і заслуговує український народ, який з піднесенням пішов на Помаранчеву революцію. Я вважаю, що політики обманули свій народ. Вони обіцяли, що знищать корупцію, а корупція процвітає, вони обіцяли кращого життя, а цього для багатьох людей досі немає...

На мою думку, в Україні тоді буде усе гаразд, коли до влади прийдуть відповідальні політики, але й дуже багато залежить і від самого народу, котрий має зробити правильний і виважений вибір. Я не хочу казати, хто цей політик має бути - він чи вона. Це мають вибрати люди. Але я вірю, що в Україні ще все буде добре, і народ обере того, хто любить Україну.

- Джордже, що б ви побажали нашим читачам?

- Здоров`я фізичного і духовного. Шануйте й поважайте один одного. Любіть Господа Бога свого. Не залежть до якої конфесії ви належите, живіть з Богом в серці і читайте Євангеліє і там ви знайдете дуже багато відповідей на запитання, які ставить перед вами життя. Живіть мудро і з вірою, тоді добро переможе. Нехай у ваших душах царює Бог!