11.09.2009 - Коли відкрите серце для добра …

Раділи і пишалися ми, пенсіонери, що й цьогоріч були присутні майдані разом з викладачами та студентами на святі,  яким починається новий навчальний рік. Всіх нас огорнуло почуття причетності до всього, що зроблено у коледжі. А звершено дуже багато! І в кожній справі бачимо мудрість, далекоглядність, творчу енергію Любомира Степановича. Ми чули розмови батьків, студентів, які ділилися враженнями від прекрасних споруд коледжу, а також аудиторій, кабінетів, коридорів, що купаються у квітах, студентського кафе тощо. Але це невеличка часточка того, що є в навчальному закладі. Головне - в ньому панує дух творчої праці та доброти. Кожен студент відчуває на собі батьківську опіку Любомира Степановича, його зацікавленість у тому, щоб всі добре вчилися, опановуючи вибрану професію, займалися в художніх студіях і спортивних секціях, пізнавали рідний край через навчальні екскурсії, були здоровими і сповідували загальнолюдські цінності. Окрім того, зі стін коледжу виходять не тільки добрі спеціалісти, але і національно свідомі та духовно багаті молоді люди. А тому кожен день Любомира Степановича по вінця заповнений турботами.  Попри все Любомир Степанович старається кожному допомогти, дати пораду, поділитися теплом серця. І ми, пенсіонери, найбільше відчуваємо це тепло і опіку.  Ось знову Любомир Степанович потурбувався, щоб ми мали газети, адже не кожен пенсіонер може дозволити собі розкіш підписаити пресу. На урочистостях нам знову, як завжди, вручили грошову допомогу. Окрім того, ми отримуємо подарунки й до релігійних свят, Дня медичного працівника. Восени студенти коледжу допомагають нам впорядкувати обійстя, копати грядки на зиму. Ми вдячні і за осінні дари полів, якими Любомир Степанович нас забезпечує. Подивовані, що серед безлічі інших важливих справ він про нас пам`ятає! На урочистостях була пошанована працівниця коледжу Марія Степанівна Медвідь, яка вийшла на заслужений відпочинок. Їй вручено плазмовий телевізор.

Серце Любомира Степановича відкрите для добра не тільки для нас, пенсіонерів, а й для кожної людини, яка потребує підтримки чи  щирої поради. Хай і надалі щедро зігріває ваше серце, Любомире Степановичу, всіх, хто потребує захисту, тепла, співчуття, доброго слова. Творіть далі добро людям, а воно повернеться сторицею  вам, дітям вашим і онукам. Бажаємо, щоб ваше життя було світлим і радісним, як цей святковий день.