14.08.2009 - За 70 євро пенсії тра` гарувати всьо життє!

Служба ОБС (одна баба сказала)

Но`м прочитала в газеті, же є такі люди, шо мают пенсиї по десєть тисяч гривень на місєць і мі` аж сє недобре зробило. Не годна змовчити. Не скажу, же я така, гет, темна і ніц сє про подібнє не здогадуваласє. Але такі`м гірко прогарувала в тотім життю, так мій Стах наробивсє, бідака, же давно в земли гниє, а жадної дєки нема ніц. Я вам так скажу, люди злоті, ніц в нас не навчені шанувати люда. Ніц. Таке всьо, гет, ніби-но щойно з ліса випущене і так там здичавіло, же не годне єдне з другим сє наїсти. Я про тих, шо рвутсє до державного корита, наобіцяют людьом гори-мости, а потем но думают тілько про себе і свої маєтки. Так сє гризут за то всьо, же і пенсиї під себе і тих, хто їх має прикривати, найбільші встановили. Бо хто тоті великі пенсиї має - народні депутати, прокурори, судді, урєдові люди. Зрештов, тоті, кому і до пенсиї жилосє добре. А про нарід хто хоче думати? І нашо їм стілько тотої пенсиї? Може б ліпше розділили троха її між тими, хто сє тєжко в життю наробив і зводив копійку до копійки, бо держава го` оббирала. Кажут, же вже сє валит Пенсійний фонд. То я си так думаю, же тоті, же валили державу багацько літ, тепер`ка валєт тотой фонд.

Во, моя сусідка Маруська. Ноги ї` болєт, ледве ними соває, бо застудила си в Сибіру, як її ше молодов забрали. Гарувала там - чорно, валила ліси, копала в замерзлій земли рови. Тепер пенсиї, навит, на пігулки не вистачиє. Не раз моя донька віднесе їй якісь лєгуміни, бо шкода старої. Замолоду так сє набідила, шо страшно сказати. Ше як сімнадцєть літ її забрали через то, ше до їхної хати прийшов чоловік і попросив поїсти. Всю сім`ю тогди забрали - тата і маму, брата і Маруську. Тато ше помер вдорозі, бо і так був слабий, а мама пішла „спати" слідом за ним. А чи годен було знати, шо то за хлоп прийшов? І попробуй було не дати му` їсти? Та й такого тогди було доста. Скалічіла Маруська по тотих Сибірах, не віддаласє, дітей не мала, а тепер на старість нікому не потрібна. То ше добре, шо сусіди в нас добрі люди, та й сє навідуют. А то пропала би, як руда миш. Держави не в голови її нарід, а такі як Маруська, же ся набідили в Сибіру, для більшости депутатів, то вороги. Во, до сеї пори, хоч вільна Україна, не хочут прийняти закона, же би такі, як Маруська, хоч на старість мали десєту частину з того, же мают тоті „превілейовані" дідовскі пани. Та кілько то їх сє вже лишило таких як Маруська? Вже і їй вісімдесєтка. Якраз тоті дітиска, котрих колись засудили чи за то, шо якийсь папірчик комусь передали, чи в українськім хори співали, тепер`ка сє полишали. Забрали в них молодість, життє, хоть би на старисть троха потішили, яков увагов чи добров пенсийов.

А, во, Ганушчина донька, Ольга, трицєть літ проробила в школи, тепер`ка пішла на пенсію. І шо, годна на тоту пенсію прожити? Поки ше не дуже стара поїхала до Італиії. Лишила тут`ка своїх старих, же би заробити їм на пігулки і нормальну старість. Доглєдає в Італії чужих старих і зароблєє гроші, щоб проплатити ше тотій жінці, же дивитьсє за її старими - татом і мамов. А то би тут пропали би всі разом і ніхто з державних мужів на них би й не пчихнув. Ольгу і саму ноги болєт і тиск скаче, але шо зробиш? Тра` сє ратувати. Як якось єден раз сказала Ольга своїм сеньорам, же має в Україні пенсиї 70 євро, то ніхто в то не міг повірити. Але Ольга промовчила же до тих 70 євро бракує ше троха грошей. Світ сє з нас сміє. Я розумію, же може бути різницє в пенсиях, в зарплатах. Але вже не така страшенно велика! До чого сє наш урид доробив, же не годен навит з пенсиями навести поридку. А ше сє хвалєт, же з тих, хто тєжко гарує за границев, чисом голодає, хорує, же би додому допровадити якусь копійку, же би діти сє вчили, би можна було прогодувати родину, - хочут, ше забирати податки. Так, ніби той урид, шось тим людьом допомагає. Та втікли люди самі на заробітки, себе і державу на своїх плечах тримают, бо би всьо сє вже давно завалило при такім керовані вже стілько літ, відколи є Україна. Бо сє не нині таке бардельство робитсє, не вчора і нє п`єть літ тому, а з самого почитку. І ніц ніхто не має ні перед ким сє возвишити. Як то в нас люблєт робити по тєлєвізори. Ніц. Всі - єднакі. Не думают ні про людей, ні про державу. Інакше, би вже такого капарства в держави не було б!