Останньої неділі липня у селах Долина та Шульганівка уперше відбулося свято-зустріч з уродженцями села, які давно покинули свою малу вітцівщину. Ініціатором цього історичного і задушевно ностальгічного дійства виступив мешканець села Долина, який від народження й не покидає свій отчий поріг - перший заступник голови Чортківської райдержадміністрації Любомир Хруставка. Його ідею підтримали і повсякчас допомагали довголітня завідуюча бібліотекою-філіалом села Долина О.Басіста та її колега О.Кучер з села Шульганівка, які взяли на себе значну частину пошуків своїх односельчан, котрі є далеко від дому (разом - близько 100 осіб).

Спонсорська допомога лягла на плечі директора ПП „Шульганівське" П.Пахолка, сільського голови І.Білоуса та місцевих підприємців Г.Герук і І.Пиняка.

На зустрічі серед численних гостей вихідців з села були - Заслужений артист України, актор Львівського драмтеатру ім.М.Заньковецької Юрій Брилинський і дійсний член Української нафтової академії, ветеран праці, Заслужений працівник промисловості України Богдан Савків з Києва; заввідділенням ревматології Львівської клінічної лікарні Богдана Синенька-Рубльовська; кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри вищої математики (м.Тернопіль) Наталя Сенів-Жук, її сестра - інженер-електрик з Дрогобича (40 років не була у родинному селі) Олександра Сенів-Весела. Обидві - доньки колишнього довголітнього дяка місцевої церкви Святого Архистратига Михаїла, які у часі святкування зізналися, що найбільше їх привабило те, що у запрошеннях було вказано: свято розпочнеться з молитви у Божому храмі - єдиному на ці два села, які є поряд, де охрестилися вони і їх діди-прадіди.

Наймолодшим з вищезазначених уродженців села був завідувач відділення духових інструментів Тернопільського музичного училища ім.С.Крушельницької М.Кушнірик.

Були тут і легенда газової промисловості В.Максимів, завдяки якому у родинному селі одному з перших району було прокладено газ до людських осель, і - доктор медичних наук, лікар-хірург Тернопільської міської лікарні В.Микуляк і багато інших цікавих особистостей.

Особливістю такого святкування було те, що воно всеціло прив`язувало до родинних витоків: і Божественною Літургією у церкві, і історичними дослідженнями про село, де трагічні сторінки перепліталися із тим, чим пишаються ці села-сусіди. Адже найдревнішою із збережених архітектурних споруд є одна з найбільших в районі святинь - церква Архистратига Михаїла... Багато з тих, хто покинув рідне село ще в радянські часи, вперше довідувалися про окремі історичні факти. Усі жителі сіл Долина і Шульганівка, від малого до старого, зустрічали гостей у вишитих сорочках, так, наче усе довкола зацвіло. Тут розважали гостей лише місцеві аматори, на столах - жодної випивки чи новинок гастрономії, а лише - традиційні українські страви, які здавна готували долинянські та шульганівські газдині. Тому усе сприймалося з особливим відчуттям рідного. Охочих ділитися спогадами було немало. Сльози і радість межували нерозривно, тому усі домовилися, що зустрічі такі проводитимуться щоостанньої неділі липня. Як зізнався нам ініціатор свята Л.Хруставка, така пропозиція жевріла в його душі, але висловили її вголос односельчани-гості старшого віку і це було доволі приємно.

Любомир Хруставка, організатор свята „З любов`ю до рідного села":

- Задум зібрати своїх односельчан, точніше вихідців із наших сіл Долина і Шульганівка, у мене зародився тоді, коли я від імені керівництва району був на святкуванні 80-річчя Народного артиста України Б.Міруса (родом із села Синяково, тепер це мікрорайон Чорткова) у Львівському драмтеатрі ім.М.Заньковецької. Там я познайомився із ще одним нашим земляком - Заслуженим артистом України, який зіграв понад 120 ролей - Юрієм Брилинським. Це досить відомий чоловік у колах львівської інтелігенції, який народився у моєму рідному селі і виховувався у сім`ї священика Фіголя, котрий пролужив у нас на парафії 50 років. Отець Фіголь був дуже авторитетним душпастирем. Я поділився з Ю.Брилинським своїм задумом провести таку зустріч і він мене підтримав. Спочатку дуже переживав, чи все вдасться. Але вдалося ще краще, ніж очікувалося. Хочеться, щоб ми усі пам`ятали про свої традиції і витоки. А такі зустрічі сприяють цьому.