A A A
Розмір шрифта:  

До 100 - річчя від дня народження  Марії Приймаченко

 

Творчість Марії Приймаченко - явище самобутнє, неповторне, як мистецтво кожного з великих майстрів. Народжена, здається самою землею, вона поєднала у собі прагнення багатьох поколінь, даючи найповніше художнє вираження завдяки своїй індивідуальності, своєму таланту.

 

Народилася художниця в селі Болотня  Іванківського району на Київщині. Батько, був теслею, мати - визнаною майстринею вишивання. Дитинство Марії Авксентіївни було затьмарене страшною недугою - поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Приймаченко гідно і мужньо пронесла всі життєві незгоди, пізнала щастя любові і материнства.

Талант художниці відкрила киянка Тетяна Флору. Марію Авксентіївну запрошують до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Приймаченко постійно вчилася у рідної поліської природи. Вона синтезує досвід багатьох поколінь народних майстрів. Твори Приймаченко свідчать про те, що за ними стоїть велика, різноманітна школа народного мистецтва, багатовікова культура народу. Процес її творчості являє собою феномен дивовижного сплаву конкретного мислення, інтуїції, фантазії. Марія Авксентіївна була людиною надзвичайно вразливою. В неї прекрасне дитяче вміння сприймати життя як вічну казку, вона любить зображувати казки. 

Марія Приймаченко дивовижно об`єднала у своїй творчості малюнок і живопис. За типологією роботи Приймаченко можна умовно поділити на сюжетні (фігурні), знакові, ритміко-орнаментальні. Якщо у середині 1960-х років на виставках її твори були представлені переважно квітково-пташиними композиціями, то вже 1967 року вона виконала цілий ряд побутових сцен. Особливий розквіт  сюжетної творчості художниці припадає на початок 1970-х років.

Композиції з квітів - декоративні і монументальні, нагадують стінопис. „От якби зібрати з усієї України народних майстрів, що за дива витворили б - цвів би не лише садами Київ. Будинки б сміялися до людей . . ." - мріяла художниця. Приймаченківська „звірина серія" - явище унікальне і не має аналогів ні у вітчизняному, ні у світовому мистецтві. Фантастичні звірі - це витвір уяви художниці. Таких звірів у природі  не існує - порівняння тут зайві. Приймаченківські фантастичні звірі - це і пересторога, і заклик до дружби, до миру.

Слід згадати про творчу співдружність двох поетів - Марії Приймаченко і Михайла Стельмаха, що подарувала дітям чудові книжки «Журавель» та «Чорногуз приймає душ». Виконала художниця й ілюстрації до українських народних дитячих пісень.  У жодній з виставочних робіт не повторила своїх блискучих ілюстрацій. Вона добре розумілася на різниці книжкового малюнка і картини.

Приймаченко-поет реалізує себе у власних підписах до картин. Її образи завжди пов`язані з естетичними і морально-етичними настановами народу, з його мовним багатством. Підписи ці легко запам`ятовуються, неначе вкарбовуються у пам`ять: «Три буслики у горосі живуть у нас і досі».

Приймаченко вдається до свого улюбленого прийому «олюднення» - фантастичні звірі у неї найчастіше з людськими очима, отороченими пухнастими віями.

Колір - основний компонент композицій М.Приймаченко. Здається, що він сам начебто обирає необхідну форму. У її арсеналі не було «професійних хитрощів»: малювала на звичайному ватмані пензлями фабричного виготовлення, використовує гуаш та акварель.

Незадовго до смерті М. Приймаченко говорила, прощаючись: «За мною не плачте, я не пропаду на тому світі. У мене і там буде робота, в обіймах птахів, казкових звірів, неймовірної краси квітів, треба тільки взяти з собою красиві фарби та папір. Я вас ніколи не забуду і всім людям навіки заповідаю любов. Така любов ще прийде на землю. Живіть з миром.» Саме  в останню хвилину прощання син Федір поклав мамі біля лівої руки, яка все життя малювала олівець і шкільний зошит.

Творчості  Приймаченко в останні десятиліття присвячені статті, науково-популярні фільми, теле- і радіопередачі. Її твори об`їздили весь світ: з незмінним успіхом експонуються на виставках у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. М. Приймаченко - лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка.

До 100-річчя  від дня народження видатної художниці у Києві відбулась презентація мистецького альбому, який вийшов у видавництві «Народні джерела». У ньому представлено близько 240 творів. Роботи Марії Приймаченко - це своєрідна візитна картка України, яка на весь світ говорить мовою дивовижних звірів і рослин. Неповторність мистецтва Приймаченко - рідкісний талант - завдяки якому вона вловила і висловила інтонацію української культури і донесла її теплий і людяний тембр.

 Ольга Ільницька,

викладач культурології