Мальовниче село Звиняч Чортківського району дало світові немало відомих знакових особистостей, науковців, людей пера. До таких належить професор Дмитро Штогрин зі США; академік і довголітній ректор Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича Степан Костишин; автори перших українських віршів в Канаді Іван Збура, таланти Іван Трилінський, Олексу Волянського та низка інших особистостей хоч без широкого визнання, але з надбанням нетлінної поваги серед окремого кола людей, близьких, знайомих.

Візит до Чорткова, а відтак до села Звиняч пані Оксани Охранчук незадовго до відзначення 90-річчя Чортківської офензиви став знаковим. Пані Оксана - внучка засновника Січових Стрільців, першого команданта Українських Січових Стрільців, громадського і політичного діяча, парламентаря Михайла Галущинського, який народився саме у селі Звиняч в сім`ї греко-католицького священика отця Миколи Галущинського. До Звиняча пані Оксана поспішала, щоб помолитися на могилі свого прадіда, надзвичайно шанованого у цьому селі та за його межами пароха. Багато літ намагалася сюди приїхати, але життєві обставини часто сильніші за наші пориви. Пані Оксана пережила хворобу та смерть найрідніших - матері та чоловіка. Але циферблат часу позначився на 28 травня, п`ятницю, коли пані Оксана і супроводжуючі її особи приїхали до Звиняча. Село є задбаним і напродчуд красивим, церква, яку вибудував отець Микола Галущинський при допомозі місцевих селян є досить великою і красивою. Тільки тепер вона належить православній громаді, а греко-католицька громада села тісниться у колишньому парафіяльному будинку отця Миколи Галущинського, що на перший погляд нагадує звичайний житловий будинок. Раніше тут був і „Союз Українок", і медпункт, і школа. Тепер тут, як і колись - моляться і славлять Господа. Ця церква зветься церквою Різдва Пресвятої Богородиці, як і теперішня православна.

Професор Іллінойського університету, вихідець із Звиняча, Дмитро Штогрин у книзі „Чортківська округа" зазначив, що греко-католицька церква в селі Звиняч зводилася на місці старої, якій було 120 років. І зводилася вона у надскладні часи Першої світової війни з 1912 по 1921 роки. А в цей час римо-католицька громада села дозволила греко-католикам обходити Служби Божі у костелі. Будівля костелу збереглася й донині.

Роль гіда для пані Оксани виконував вихідець із села Звиняч, екс-заступник голови Чортківської райдержадміністрації з гуманітарних питань Василь Градовий.

Пані Оксану на обійсті парафіяльного будинку чекали представники греко-католицької громади, серед яких - найстарші за віком старший брат церкви Степан Мальований та поважного віку прихожанин пан Дмитро Градовий, останній перелічив усіх священиків, які були після отця Миколи Галущинського, адже тих, хто жив у ті часи, коли й Галущинські, уже немає. Пані Оксана і присутні згадували й про інші забудови на парафіяльному подвір`ї, які не відомо з яких причин знесла чужа рука і про багату бібліотеку, яку також знищили... Згадувалося чимало. Відтак разом з греко-католицьким священиком отцем Іваном Чайківським усі попрямували до колишнього парафіяльного будиночка. Пані Оксана ділилася спогадами, відкривала для себе наново світ своєї родини, відтворювала в пам`яті по крупинці сказане мамою і тіткою Галиною.

Старший брат церкви пан Степан Мальований дістав церковну книгу. Це була не просто книга, а справжній скарб. Незважаючи на її манливо-пошарпані від часу сторінки, вона таїть у собі великий пласт історії села. Перші записи у церковній книзі датуються 1844 роком. Тут правнучка отця Миколи Галущинського віднайшла записи щодо народження та хрещення родини Галущинських, в тому числі й дідуся Михайла Галущинського. Це був надзвичайно хвилюючий момент, що пройняв усіх.

Відтак усі разом із сільським головою Надією Безушко попрямували на сільський цвинтар, де похований парох села Звиняч, котрий був найдовше з усіх священнослужителів села: із усіх 46 літ священицтва - 41 рік відслужив на славу Господу Богу у Звинячі та звів красуню-церкву. Щойно прополена від довколишніх густих зарослів могилка із похиленим від часу хрестом та з оббитою від часу обмосткою могили виглядала швидше як звинувачення нам, нині сущим, у яких така коротка пам`ять і змарніле поняття цінностей... Як зізналася сільський голова Надія Безушко, спочатку хотіли впорядкувати могилу, але „не наважилися рушити чужу могилу". Мені особисто дивно, як священик, який віддав цьому селу майже піввіку священичого обов`язку і звів велику церкву, яка стоїть донині і вже цим прислужився громаді села найбільше, а Україні дав відомих і шанованих синів Михайла, Тита, Івана та Миколу Галущинських, де перші два посідають особливі позиції у своїх сферах діяльності (Тит - був архимандритом Василіанського чину у Ватикані), - став чужим?.. Здається догляд за такою історично цінною могилою має бути справою честі усіх сільчан незалежно від віросповідування, бо звемося християнами...

Священик Іван Чайківський відправив молебен на могилі отця Миколи Галущинського. Жаль, потрапити до церкви правнучці будівничого цього храму, було складно - теперішній настоятель православної автокефальної церкви Різдва Пресвятої Богородиці отець Михайло Ткачук в цей час поїхав до Чорткова, тож довелося чекати.

Тим часом нас запросили до сільської бібліотеки, яка знаходиться у приміщенні школи. На подвір`ї школи красується красивий дендропарк. Бібліотека тепер міститься у невеликій кімнаті, вщент загруженій книжками. Бібліотекар Галина Шкрибайло та сільський голова Надія Безпалько запросили пані Оксану сюди, щоб співставити відомості про її великого дідуся, а нашого світоча нації, пам`ятник якому встановлено на Личаківському цвинтарі як однієї складової величного меморіалу - Михайла Галущинського. Як зазначила бібліотекар Галина Шкрибайло, в селі часто проводиться багато заходів. Ось недавно спільно зі школою провели спільне свято, де відзначали 130-річчя Михайлу Галущинському.

У бібліотеці на стелажах тісняться фотографії, книжки, папки із зібраним матеріалом про тих, хто уславив село Звиняч. Цьогоріч село відзначатиме вагому дату з часу свого заснування, пані Галина поділилася планами святкування, запросила пані Оксану. Разом з усіма у бібліотеці був отець Іван Чайківський, котрий своєю мудрою простотою, глибиною проповіді на цвинтарі справив на нас усіх приємне враження.

Отець Іван Чайківський є парохом на три села Звиняч, Косів, Скородинці. За часів, коли парохом у Звинячі був отець Микола Галущинський село процвітало, був сільський театр, розвивалася народна творчість, звідси і добірний грунт, на якому зросли і сформувалися видатні люди не тільки села, а й усієї України.

Сьогодні в селі проживає, за словами сільського голови, тисяча жителів. З них 200 мають постійну роботу - тут діє ПАП „Дзвін" Василя Градового (це інший Градовий, аніж організатор зустрічі. Просто збіг. - Авт.), але як зізнається отець Іван, прихожан у нього не так багато. Коли взяти орієнтовно, що він минулоріч поховав 100 прихожан, то 10-ти новонароджених ще не охрестив. Молодь не хоче жити в селі, покидає свої витоки. Сільський голова має дещо оптимістичніше бачення з цього приводу. Однак зі смутком усвідомлюємо сказане отцем. Відтак отець Іван попросив вибачення і поїхав у справах, а нас ще попросили чекати півгодини, поки приїде настоятель православної церкви. По спливі цього часу приїхав отець Михайло Ткачук. Відкрив церкву. Церква - красуня, що ззовні, що зсередини. Однак збоку від ддеверй позначено хто розмальовував цю церкву за отця Михайла Ткачука, який тут служить уже 20 літ. Трохи менше половини як колись тут відслужив отець Микола Галущинський. Від старожилів села ми дізналися, що на цьому місці був надпис, де позначено, хто розмалював храм, було написано, що цей храм звів отець Микола Галущинський. Тепер від цього надпису немає й сліду. Теперішній настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці показав нам давній великий портрет отця Миколи Галущинського, де із зовнішнього вигляду портрета видалося, що він довго стояв у схову. Було видно, що отець Михайло пишається цим храмом, який успадкував і який звів отець Микола Галущинський. На стінах храму красуються біблійні розписи, які не йдуть у ніяке порівняння зі скромністю парафіяльного будиночка, де відправляють Службу Божу греко-католики... Від старожилів пана Дмитра Градового та старшого церковного брата Степана Мальованого ми дізналися, що греко-католицька громада „виграла усі суди" на почергове Богослужіннч в храмі, але...

Отець Михайло Ткачук гостинно попросив пані Оксану приїжджати ще, бо як він зазначив: „Я є справжнім наслідником отця Миколи Галущинського і на цвинтарі я завжди роблю відправу, а не отець Іван".

Чомусь подумалось: „наслідників" багато та послідовників мало... Прости нас, Боже, і отям. Помалу міліє село Звиняч. Чи ще зродить ця плодородна земля нових титанів науки, духа, на чиєму досвіді будуть йти нові прогресивні покоління?..

Хтось зазначив, що ми вміємо гарно співати, казати, який ми великий народ, а наші знакові могили самотіють в бур`янах із похиленими хрестами, а то й цілком без хрестів. Можливо знайдеться патріотична не на словах душа, котра долучиться до впорядкування могили священника, сподвижника, батька засновника Січових Стрільців Михайла Галущинського, архімадрита Тита Галущинського - отця Миколи Галущинського. Пані Оксана внесла уже свою лепту і обіцяє на цьому не зупинитися. Але світочі не належать певній родині - світочі належать нації.

Зустріч з панею Оксаною Охранчук була приємною, враження від довколишньої природи - замилованими, а від наших реалій - гнітючими. Подібне й відчула сама пані Оксана, котра ще не проминула того дня покласти квіти біля погруддя відомої акторки, своєї прабабусі - Катерини Рубчакової.