05.06.2009 - Чортківська Офензива – одна з найгероїчніших сторінок в історії змагань нашого н

Оскільки в даному часописі вже досить детально описувалася ця подія, дозволю собі в своїй публікації навести спогади активних і безпосередніх її учасників.

„Вночі над досвідком дня, 9 червня, в неділю Зелених Свят, заграла наша артилерія і сипанула рясним огнем по правім березі Серету, де майоріли позиції противника. Наші батереї взяли під обстріл відтинок фронту Чортків - Ягільниця. Противник відповідав, але його стрільня була безрезультатна. Перевага нашого огню, яка виявилася відразу, внесла в ряди противника велике замішання. По цій гарматній канонаді рушила в атаку піхота, скріплена добірними скорострільними сотнями, які, засипуючи рясним огнем правий бік Серету, підтримали наступ та формування переходу через Серет. Пробойові сотні з гарматами в руках, рванулись також вперед. Противник втратив голову. Спершу його піхота відповідала густим огнем, але зрозумівши, що не в силі спинити розгону, знялася з окопів, а за нею пустилися в погоню наші курені. За хвилину були вже телефонні повідомлення. Появилися нові накази. Противник спішно відступав. А наші підраховували скільки полонених захоплено, скільки наших втрачено, скільки захоплено гармат та амунації тощо.

Воїни маршерують по Чорткову. На вулицях повно людей. Це неділя, Зелені свята, військо йде вперед. А на Захід, за Чортковом, чути відгуки боїв: рев гармат, взриви вибухів, клекіт скорострілів...".

Спогад другий, коменданта кінної сотні УГА сотника Михайла Петруняка: „Зачало світати... По дорозі бігали в паніці окремі групи польських вояків і втікали в сторону села Ласковець. А на Ласківці наступав 2-й курінь Бригади УСС під командою сотника Богдана Білинкевича. Він заатакував село від сходу і зайняв його. Наша кіннота гналася за ворогом, що тікав за село і захопила в нього обози з воєнними матеріалами та обстрілювала далі утікаючу польську кінноту... І знову в телефонах шум та рух. Нові звідомлення сотень, куренів, бригад... „Противник на всіх лініях відступає... Нові успіхи, нові відомості... Кіннота мчиться полями, деякі бригади ще стріляють за відступаючим противником, інші спішно ладнають гармати в дальшу дорогу. Яка нерозгадана радість та бадьорість, коли йдеться вперед...".

Спогад третій, коменданта стрілецької сотні УГА сотника Гаврила Книша: „Наше військо окружило місто княже Теребовлю. Вечоріє... Всюди клекотить стрілянина, аж переливається... Піхота окружила місто, напирає зі всіх боків. Противник бореться завзято, щоб забезпечити собі відворот - врятувати обози та зберегти майно. Наші війська входять в Теребовлю... Гарний літній ранок. Сходяче сонце рум`янить стомлені вояцькі лиця; на них хоч помітна перевтома, але настрій бадьорий, радісний, як на Великдень...".

Спогад четвертий, поручника 16-ї Бригади УГА Якима Вербового: „Пам`ятаю, як нині, звитяжний наш бій за село Ягільницю, невеличке галицьке містечко, що біля Чорткова. Я би сказав, що головну роль відіграв тоді там саме наш курінь під управою нашого героїчного сотника Михайла Дибуляка. Через поля ми підійшли впритул до Ягільниці. А потому після доброї гарматної атаки вдерлися ми сюди. Наш наступ був несподіванкою для поляків. Ми їх тоді буквально розгромили до тла. Забрали в полон їхніх вояків та багато трофеїв, що нам знадобилися. Відкрили ми тогди собі дорогу на Чортків. А найголовніше, що втрати наші були досить невеликими як щодо людей, так і щодо амуніції...".

Таких чи подібних спогадів ми могли б навести і більше, але вважаємо, що в даній публікації немає на це потреби.

Навіть цих декілька рядків, взятих із них, документально свідчать нам про те, що саме Чортківська офензива була надзвичайно важливою героїчною сторінкою наших визвольних змагань. Вона дуже яскраво і надзвичайно переконливо розкриває нам звитяжну славу української зброї, високий дух і патріотизм кращих синів і дочок нашого народу. Тут під Чортковом, Копичинцями, Ласківцями і Теребовлею для Української Галицької Армії випало боротися з ворогом за найвищі моральні національні принципи рідного народу. Показати всьому світові, що ми народ не рабський, а героїчний. А саме Чортківська офензива була не тільки для українського воїнства, але й взагалі для народу, дуже важким, небезпечним і відповідальним екзаменом, який був дуже успішно складений.

Тому можна з усією відповідальністю і впевненістю заявити, що Чортківську офензиву можна поставити в один ряд з такими блискучими історичними подіями, як Крути, Арсенал, Похід на Київ, Вапнярка, Холодний Яр, Перший і Другий Зимові Походи, Базар, Оборона Замостя та інші, які увійшли у вічний золотий фонд новітньої історії нашої Вітчизни, як найцінніша пам`ятка її незгасаючої слави.

Слава Україні! Героям слава!

Яромир Чорпіта,

директор Чортківського районного краєзнавчого музею,

заслужений працівник культури України