Народження дитини - це не лише радість, але й відповідальність. Батькам належить зуміти максимально захистити малюка від усього, що може завдати йому шкоди. Насамперед, дії мають бути спрямовані на захист від хвороботвоних бактерій та вірусів. Тому є хвороби, вакцинацію проти яких треба робити обов`язково. Тому наведемо нижче коротку інформацію про одні з найнебезпечніших захворювань, які потребують вакцинації.

Кашлюк - це гостре, високо заразне інфекційне захворювання дихальних шляхів, що характеризується спазматичним кашлем, який закінчується судомним скороченням голосової щілини і відходженням в`язкого склоподібного мокротиння у дітей.

Збудником кашлюку є паличка Борде-Жангу. Шлях зараження - повітряно-крапельний.

Ускладнення кашлюка - пневмонії, енцефаліти, отити, хвороби нирок, паралічі, порушення психіки, глухота, сліпота. Інколи спостерігається ускладнення, зумовлені сильним кашлем: пневмоторакс ( надмірне скупчення повітря або газів у плевральній порожнині), емфізема (ураження легень, що характеризується значною зміною стінки альвеол), крововилив у головний мозок, пупкова та пахвинні грижі, кровотеча з барабанної перетинки та її розрив, крововиливи шкіри та слизових оболонок.

Старше покоління лікарів ще пам`ятають це тяжке захворювання, яким на той час хворіли майже всі діти. У 90-х роках становище кардинально змінилося із введенням вакцинації проти кашлюка. Вакцинопрофілактика стала провідним методом боротьби з цією хворобою. Захворюваність знизилась у десятки разів, а летальність - у тисячі.

Та, на жаль, сьогодні охоплення щепленнями дітей зменшилося втричі, внаслідок чого значно зросла захворюваність кашлюком, знову з`явились летальні випадки.

Туберкульоз - інфекційне контагіозне захворювання, на яке хворіють незалежно від статі, віку, національної приналежності та соціального становища.

Збудник захворювання - мікобактерії туберкульозу (паличка Коха) - надзвичайно стійка і, потрапляючи в навколишнє середовище, залишається небезпечною до 12 місяців.

З 1995 року оголошена епідемія туберкульозу. Щорічно в світі на туберкульоз захворюють 7 - 10 млн. осіб. В Україні помирає 2,5 - 3 млн.  За останні 15 років захворюваність населення на цю небезпечну хворобу зросла більше ніж удвоє, смертність - майже втроє. Щодня хвороба вбиває 30 українців. На сьогоднішній день туберкульоз так і залишається „ахілесовою п`ятою" України.

Згідно з визнанням ВООЗ - туберкульоз на сьогодні є основною причиною захворюваності і смертності серед ВІЛ-інфікованих.

За 2007 рік в Україні зареєстровано 853 випадки захворюваності на туберкульоз органів дихання, що припадає 55,06 на 10 000 населення. За 2008 рік в Україні зареєстровано 850 випадків захворюваності від початку року, що припадає 55,03 на 10 000 населення. Проаналізувавши ці статистичні дані, ми бачимо, що в 2008 році захворюваність на туберкульоз дещо знизилася, що становить 1,6 відсотка.

Основними причинами, що призвели до такого масштабного поширення туберкульозу в нашій країні є низький рівень життя та соціальної культури, недостатнє та недоброякісне харчування значних прошарків населення, зростання числа бездомних та безробітніх. У рамках Програми протидії захворюванню на туберкульоз фтизіатрична служба проводить активну профілактичну роботу серед населення, насамперед флюорографічні огляди. Саме так можна виявити захворювання на ранніх стадіях. Краще остерігатися туберкульозу, аніж лікувати його. Тому необхідно проводити специфічну профілактику, яка полягає в проведенні вакцинації, ревакцинації БЦЖ і хіміопрофілактиці.

Першу вакцинацію проводять всім здоровим доношеним новонародженим дітям на 3-7 день життя в пологовому будинку, якщо немає протипоказань. Вакцинація проводиться вакциною БЦЖ з метою вироблення протитуберкульозного імунітету у неінфікованих дітей. Ревакцинації підлягають здорові діти в 7, 14 років з негативною реакцією на пробу Манту. За дітьми, яким проводили вакцинацію (ревакцинацію) веде нагляд дільничий педіатр та дитяча медична сестра, які перевіряють вакцинальну реакцію і дані заносять в медичну документацію.

Кір - це висококонтагіозне захворювання, яке належить до летючих інфекцій (легко поширюється), характеризується високою температурою, висипкою на шкірі та слизових оболонках, розвитком запалення дихальних шляхів, очей та формування різноманітних ускладнень, які можуть розвиватися в будь-який період хвороби.

Висока сприйнятливість людини до корової інфекції впродовж багатьох років утвердила думку, що це неминуче лихо, яке мусить перенести кожна людина. Але кір страшний тим, що його збудник може вражати різні органи, зокрема дихальну систему. У дітей, хворих на корову пневмонію, часто виникають кератити (запалення рогівки ока), які в окремих випадках можуть призвести до сліпоти. Саме така доля спіткала відомого письменника та мовознавця-політолога В.Єрошенка, який на четвертому році життя захворів на кір і осліп.

Якщо збудник кору вражає центральну нервову систему, виникає енцефаліт, який часто закінчується смертю. Ознаки енцефаліту частіше з`являються через тиждень після появи висипки, хоча можуть розвинутися й пізніше (через 2-3 тижні). При цьому знову підвищується температура, з`являється сонливість, загальмованість, іноді непритомність, паралічі.

У разі легкого ураження нервової системи людина одужує. Однак, за даними американських лікарів, у середньому в 1 на 1000 перехворілих розвивається виражене пригнічення інтелектуального розвитку.

Хвору на кір людину забороняється посилати на консультацію чи на прийом до лікаря в поліклініку, бо вона може заразити інших, а в самого загроза розвитку небезпечних ускладнень дуже висока.

Багаторічна практика довела, що профілактичне щеплення проти кору забезпечує  несприйнятливість до цієї інфекції. Регулярна вакцинація в країнах Європи та інших країнах світу дала  змогу знизити рівень захворюваності до мінімуму.

Дифтерія - інфекційне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом. Ризик зараження дуже високий у кожного, хто контактував зі збудником. Ускладнення важкі і можуть призвести до смерті або спричинити втрату працездатності (інвалідність).

Дифтерія зажила похмурої слави тим, що споконвіку вбивала найневинніших і найніжніших з-поміж людей - дітей, завдаючи невимовного горя батькам. Тому й назвали її „лютим убивцею дітей", „трагедією матерів".

На даний час з дифтерії знято це тавро і віднесено до керованих інфекцій, так як виникає вона переважно у нещеплених людей. Завдяки проведенню імунопрофілактики (штучного створення імунітету), вдалося знизити захворюваність.

Імунопрофілактика має подвійне значення. З одного боку, вона є засобом індивідуального захисту від інфекційних хвороб і погодитися або відмовитися від неї - суто особисте право родичів ( проте, деякі батьки іноді зовсім невиправдано і безпідставно оберігають своїх дітей від щеплень з величезним ризиком для їх життя і здоров`я). З іншого боку, щеплення - це ефективний засіб створення колективного імунітету. Доведено, що інфекція не може поширюватися, якщо у 95 - 98 % населення створено імунітет до неї. Потрібно зауважити, що захворювання на дифтерію у щеплених дітей протікає набагато легше, ніж у щеплених.

Однак, внаслідок послаблення уваги до вакцинації, останнім часом знову реєструються спалахи дифтерії.

Паротитна інфекція (синка, завушниця) є контагіозною інфекцією, передається повітряно-крапельним шляхом, характеризується переважним ураженням слинних залоз, рідше - інших залозистих органів (підшлункова залоза, яєчка, яєчники, молочні залози тощо), а також нервової системи. Сприйнятливість захворювання становить близько 70 відсотків. Частіше хворіють діти у віці 5 - 15 років. Після перенесеної хвороби можуть розвинутися глухота, епілепсія, безпліддя чоловіків, цукровий діабет.

Проведення масової імунізації в Україні з 1982 року, а також впровадження ревакцинації проти даного захворювання в календарі щеплень з 2000 року сприяли зниженю рівня захворюваності серед дітей і підлітків. Моніторинг захворюваності  на епідемічний паротит в Україні свідчить про характерну циклічність перебігу епідемічного паротиту з періодичністю підйомів кожні 4-5 років, що пов`язано з коливанням колективного імунітету при цій інфекції.

Основу профілактики паротиту складає активна імунізація. Кожна дитина повинна бути вакцинована в кабінеті профілактичних щеплень в 12 місяців, повторна у 6, якщо не проводилась - то в 11, 15 років (хлопці) вакциною проти паротиту.

Останніми роками спостерігають певну тенденцію до зниження захворюваності на епідемічний паротит завдяки профілактичним щепленням. Для створення вакцини використовують живий ослаблений вірус паротиту. Сучасні вакцини - „Пріорикс", „Тримовакс" - це комбіновані препарати для профілактики кору, краснухи й епідемічного паротиту.

Правець - надзвичайно важке інфекційне захворювання, яке характеризується ураженням центральної нервової системи та супроводжується постійним тонічним напруженням скелетних м`язів і періодичними генералізованими судомами. Зараження відбувається через ушкодження шкіри, слизових оболонок (рани, опіки, відмороження, пролежні, електротравми), куди потрапляють забруднені збудником сторонні тіла (скалки, шипи троянди, уламки скла, часточки грунту, гною тощо), через пуповину у новонароджених.

Характерними ознаками правця є: напруження жувальних м`язів внаслідок чого хворий не може відкрити рота, порушення ковтання.; незабаром з`являється тонічне напруження м`язів шиї, спини, живота, грудної клітки. Тіло хворого вигинається дугою хворі викрикують і стогнуть від болю; потім настають параліч серця та задушення.

У 50 - 60-ті роки в Україні щорічно реєструвалось кілька тисяч випадків правця, більша половина з яких закінчувалась смертельно. Та завдяки активній імунізації населення вдалося суттєво знизити захворюваність на правець, в цілому у 8,5 рази. Тоді, коли у 80-ті роки вже щороку на правець в Україні хворіло від 90 до 110 осіб. Завдяки вакцинації показники захворюваності на правець в Україні за останні роки продовжували знижуватися, та в даний час складають від 0,07 в 2000 році до 0,03 в 2008 році на 100 тис.наслення.

Випадки захворювань реєструються щорічно майже у всіх областях України, АР Крим та місті Києві.

В 2008 році в Україні зареєстровано 17 випадків правця. Захворюваність серед дітей не реєстується з 2000 року.

На тлі цих даних гнітюче виглядає статистика в країнах Африки, Азії та Латинської Америки, де відсутня планова вакцинація проти правця - 1 мільйон померлих, з яких 80 відсотків - діти.

Високі показники смертності від правця пояснюють: відсутністю належної санітарно-освітньої роботи, внаслідок чого майже 80 відсотків потерпілих після травм несвоєчасно або зовсім не звертаються по медичну допомогу; віковою структурою захворілих, 85 відсотків якої становлять люди похилого віку, переважно 60 років, як правило, не вакциновані; порушенням у проведенні планової активної, так і активно-пасивної (після травми) імунізації, що не забезпечує належного захисного рівня протиправцевого імунітету; наявність регіонів з високим ризиком зараження.

Показник охоплення вакцинацією проти правця в Україні на даний час становить 94 - 99,9 відсотків, ревакцинацією - від 87,5 до 95,2 %.

Якщо у вас виникли сумніви щодо вакцинації, варто  керуватися, в першу чергу, здоровим глуздом, а не емоціями і краще порадитися з дільничим педіатром або іншим спеціалістом.

Марія Мазурик, Оксана Грошева,

Оксана Покрищук, Юрій Вичавка,

викладачі Чортківського державного медичного коледжу