До 135 річниці з дня народження Михайла Коссака - театрального диригента, композитора і педагога, уродженця с.Горішня Вигнанка Чортківського району

Чортківщина дала українській культурі чимало визначних імен. Так, у Чорткові в родині дяка і диригента церковного хору Андрія Коссака народилося аж п`ять талановитих митців сцени. Це - видатна зірка галицького театру „Бесіди", драматична актриса і співачка - Катерина Коссаківна-Рубчакова (1881 - 1919), до речі цього року 22 листопада виповниться 90 років з дня смерті акторки, її старший брат із консерваторською освітою, театральний диригент, композитор і педагог - Михайло Коссак (1874 - 1938), оперний співак-тенор і керівник власної трупи ім.Михайла Старицького - брат Василь Коссак (1886 - 1932), сестри Катерини Рубчакової - драматичні артистки Марія Коссаківна-Костів (1876 - 1930) та Антоніна Коссаківна-Дякова (1878 - 1951).

Михайло Коссак народився 8 квітня 1874 року. Саме він відіграв чималу роль у творчій біграфії сестер і брата Василя. Добре грав на скрипці. Ази нотної грамоти і деякі навики хормейстерства перейняв у батька. Бучацька гімназія, де навчався, славився добрим хоровим співом і музикою. Далі - Львівська консерваторія... У 1893 - 1896 роках працював хористом (ліричний тенор), хормейстером і педагогом, вокалістом у польській оперній трупі Ю.Мишковського (1852 - 1913) - відомого співака, обдарованого режисера. Три роки праці з Ю.Мишковським у гастролях від Стрия аж до Кракова були доброю практичною школою для нього як майбутнього диригента Українського театру товариства „Руська Бесіда" в період 1896 - 1914 років.

З іменами диригента М.Коссака і режисера Й.Стадника пов`язана нова сторінка в історії українського музичного театру дожовтневого часу. Зокрема, в 1904 - 1912 роках у театрі „Руської бесіди" вони беруть напрям на оперу та класичну оперету. Вперше на українській сцені поставили „Продану наречену" Б.Сметани, „Гальку" С.Монюшка, „Роксолану" Д.Січинського, „Енея на мандрівці" Я.Лопатинського, „Євгенія Онєгіна" П.Чайковського, „Фауста" Ш.Гуно, „Кармен" Ж.Бізе, „Дочку кардинала" Ш.Галеві, „Мадам Баттерфляй" Дж.Пуччіні, „Травіату" Дж.Верді та деякі опери М.Лисенка, Ж.Оффенбаха, Ф.Легара.

Михайло Коссак зробив інструментовку опери „Роксолана" Д.Січинського, написав музику до багатьох вистав. Для підготовки музичного репертуару у 1899 - 1908 роках при театрі існувала музично-драматична студія, де педагогом-вокалістом працював М.Коссак. Його учнями були співаки театру Катерина Рубчакова, Іван Рубчак, Василь Коссак, Ольга Бучма-Левицька, Ванда Петровичева, Софія Стадникова та інші.

Композитор К.Стеценко в оглядовій статті „Музика на українській сцені" (1910) відніс М.Коссака до найталановитіших диригентів театральних груп початку ХХ століття, відзначаючи, що „диригує досить гарно, оркестр веде дуже талановито: нюансує розумно й артистично. Під його диригуванням в Галичині йдуть такі речі, що не кожний з наших диригентів й справився б з ними...".

У 1915 році Михайло був вивезений у Росію. Разом із С.Людкевичем керував українським хором військовополонених австрійської армії у місті Ташкенті (1917 - 1918), нині Узбекистан.

У радянський час Михайло Коссак - співробітник Драматичного театру ім.Івана Франка, автор музики до вистав і диригент (1921 - 1922).

Звістка про відхід Катерини Рубчакової з життя сумним відгомоном покотилась по Україні. Львівський театр вшанував пам`ять видатної артистки дводенним трауром. Могилу К.Рубчакової упорядкував і доглядав Михайло Коссак, який у 20-30-х роках викладав музику в Кам`янець-Подільському інституті народної освіти та в музичній школі. У зв`язку з ліквідацією кладовища у передмісті Кам`янця-Подільського стараннями доньки, заслуженої артистки УРСР О.І.Рубчаківни, ветеранів сцени С.Зубрицького і Г.Юрчакової прах К.А.Рубчакової перезахоронено у 1958 році на кладовищі в Тернополі поряд з могилою її подруги, артистки Теодозії Бенцалевої.

Та повертаємось до Михайла Коссака. Він написав музику до вистав „Вій", „Циганка Аза", „Дай серцю волю, заведе в неволю", „Лісова пісня". Був автором романсів, маршів, п`єс для скрипки, обробок народних пісень для вистав театру. Заарештований 26 грудня 1937 року за нібито націоналістичну діяльність; розстріляний, а згодом - реабілітований. Похований у братській могилі на хуторі Загайський, нині Хмельницької області.

Ольга Чорпіта,

старший науковий співробітник

Чортківського краєзнавчого музею