Вітаю вас дорогі читачі! Я б дуже хотів поділитися з вами своїм важким досвідом, з тим, що мені довелося пережити.

Ви знаєте, що зло і гріх, який панує в цьому світі, руйнує все на своєму шляху, вони запанували у всіх людях. Просто в одних більше, а в других - менше. Як у молодих, так і людей старшого віку. Навіть діти в молодших класів не люблять і ненавидять одне одного. Але зрозуміло звідки у них це, адже, коли вони живуть в такому середовищі, серед всього цього зла, одним із яких, на мою думку, є телебачення, комп`ютерні ігри, де діти годинами, а то й днями сидять перед екранами, черпаючи звідти у свою свідомість все те зло, навіть незалежно від їхнього бажання, то, звісно, який від цього буде результат.

Ви знаєте, що є такі три речі: алкоголь, тютюн та наркотики, які гублять мільйони людей незалежно від їхнього віку. Сьогодні багато людей, неусвідомлюючи цього, піддають себе цьому і патрапляють у залежність, з якої вже не можуть вибратися. Людина стає практично рабом цього. Через це руйнуються сім`ї, плачуть і страждають їхні діти, і не одна мати оплакує свою дитину.

Ви можете сказати, що якщо людина тільки курить, то нічого страшного тут ще немає. Але й від куріння вмирає багато людей, які часто хворіють невиліковними хворобами. Це також приносить нещастя, горе і біду.     

Зараз дуже багато людей потрапляють у залежність від ігрових автоматів. Вони програють у цих ігрових закладах тисячі доларів за вечір і не можуть зупинитися. Усі ці залежності є досить пагубними для людей. Сьогодні ворог людської душі подає це все людині і тягне її в свої сіті. Але я пишу вам це все, аби сказати, що вихід з таких ситуацій таки є, і людина може почати своє життя спочатку. Зізнаюся, що я ще в житті не бачив найбільш ефективнішого методу, який я випробував на собі. Тому хочу розповісти вам, любі читачі, власну історію життя.

Я народився у звичайній сім`ї в місті Чорткові. У мене ще є молодша сестра. Моя мати довший час працювала прибиральницею, а батько весь час переходив з однієї роботи на іншу, і ніде не міг затриматися надовго, тому що мав проблеми з алкоголем. Прийшов момент, коли батько почав сильно запивати і останнім часом не міг через це працювати...

Наше з сестрою дитинство пройшло в полоні постійних криків, сварок, бійок. Батько часто піднімав на маму руку. Нам з сестрою було боляче на це все дивитися. Не один раз ми, будучи ще малими, ми сиділи в куточку, на дивані і плакали. Ми часто просили маму вигнати такого тата з дому, хоча, тверезим він був добрим. 

Пройшов час, і ми з сестрою виросли. Батько тоді з нами вже не жив. Пам`ятаю, одного разу я знайшов його мертвим в одній хаті біля автостанції, де не було ні вікон, ні дверей. Виявилося, що він просто-напросто бомжував.

Раніше, коли батько ще жив, я й сам часом трішки випивав, навчався тоді на майстра з ремонту телевізорів і якраз починав грати по весіллях. Після смерті батька, я почав випивати більше. Згодом пішов до армії, а там, звісно, також багато пили. Пам`ятаю, мені часто говорили, що яблуко від яблуні недалеко падає. Я дуже боявся цих слів, не хотів їх приймати до душі, думав, що ніколи не стану таким, як мій батько, і в будь-який час зможу кинути пити. Але за іронією долі все саме так і сталося. Моя любляча мати, яку я зараз дуже люблю, била мене і сварилася, часом не не розмовляла за це зі мною по пару днів. Згадую, як вона мені казала: „Краще б ти помер, я б раз відплакала і мала би спокій". Сьогодні я абсолютно не осуджую її за ці слова, адже розумію, що спонукало її до такого відчаю, розумію, що завдав багато болю тим, хто мене любив. 

Після приходу з армії, я далі почав грати по весілях, ремонтував телевізори. Моя сестра вийшла заміж і жила в Чорткові на нашій квартирі, а ми з мамою оселилися в селі. Я працював, але мені не дуже були потрібні гроші, тому часто ремонтував телевізори просто за пляшку горілки. З часом все це почало мене затягувати все більше й більше.

Згодом я одружився. Моя дружина була дуже юною, на той час їй ще не було й сімнадцяти. І все те зло, що я чинив матері, я приносив вже у свою молоду сім`ю. Незабаром у нас народилася дитина. Мій синочок також не знав від мене ніякої батьківської ласки та любові. Дружина не раз просила мене, щоб я кинув пити, дорікала мені, що я зіпсував їй життя. Зараз я її дуже розумію, і кожен раз, коли десь розповідаю своє свідчення, відчуваю сильний жаль за це. З часом, коли я був п`яний, втрачав пам`ять і наступнього дня нічого не пам`ятав, лише дружина розповідала, що я у цій безвідомості натворив...

Згадую собі один випадок, коли я прийшов п`яний додому, без пам`яті впав на ліжко і заснув. Вранці дружина розповідала мені, що моє маленьке дитя, якому тоді було два-три рочки, лазило по мені і казало: „Татку". Мій синочок хотів зі мною побути, погратися, але на жаль тоді я лежав в безпам`ятцві  і не чув його благань.

Та я не зупинився на цьому і почав ще більше і більше йти на дно, згодом навіть зраджував дружині. Вона вже подавала на розлучення, але потім пошкодувала нашу сім`ю і забрала заяву. Тоді я вже й сам розумів, що вона чинила правильно, адже кому потрібний такий п`яниця, та нічого не міг вдіяти з собою. Моє життя вже ніби й не належало мені.

Пам`ятаю, як до мене приходили мої друзі і розповідали мені, що зі всього цього є вихід, є Той, хто може допомогти, і це - Бог. Адже Боже слово нам каже, що Христос прийшов на світ, аби спасти те, що загинуло. Але тоді я не хотів брати цього до уваги, хоча залюбки слухав їхні розповіді. Мій товариш часто запрошував мене на служіння до Євангелієвської церкви. Та з часом він перестав мене відвідувати. Але Божі плани - то не наші плани. Настала мить, коли мене почала переслідувати думка: невже життя є для того, аби заробити гроші, а потім все пропити?.. Ця думка не покидала мене цілий тиждень, і ось, одного разу я пішов ввечері до бару, як завжди, почав шукати з ким би випити, та сталося непорозуміння і я вийшов на вулицю. Саме тоді до мене прийшло усвідомлення, і мені стало так соромно за себе, що я просто почав кричати і плакати, просячи в Бога прощення і допомоги, аби він допоміг мені вибратися з того „болота". 

Прийшовши додому, ліг спати. Наступного дня, в неділю, все було як завжди: я встав, жінка почала сваритися... Тоді я відчув себе таким непотрібним, навіть самому собі... Мені було дуже тяжко на душі. В ту мить я згадав про свого друга, який розповідав мені про порятунок. Страшенно захотілося його побачити. Я не знаю як це сталося, але саме того дня, раптом через пару годин, цей самий друг опинився у мене на порозі. Я дуже здивувався. Не встиг він тільки привітатися, як я йому сказав: „Ігор, якби ти знав, як я на тебе чекаю!". Ми поїхали разом до церкви. Я там не знав нікого, окрім мого друга і ще однієї дівчини. Тоді у церкві вийшов проповідувати один молодий проповідник. Він був не тутешній, але мене вразила його проповідь, адже було таке враження, що він розповідав про мене. Я немов би слухав про своє життя збоку, навіть усе, що я говорив. І раптом мене пронизує, як стріла, думка, що це ж не людина до мене говорить, а сам Бог через цього проповідника. Він сказав такі слова: „Але скажи мені:"Війди в моє життя", - і я спасу тебе". Почувши ці слова, я став сильно ридати. Мені було соромно, що я плачу, тому що усі на мене дивилися. Але я більше не міг стриматися. Подумки благав Господа простити мене і прийти в моє життя. Після закінчення служіння з моєї душі ніби впав камінь, відчув якусь легкість. Я відчував, що Бог простив мені. Раніше я не розумів, що таке прощення. Звісно, раніше, як і всі люди я ходив сповідатися, але це було не те.

З того дня Господь почав потроху змінювати все у моєму житті. Бог звільнив мене від алкогольної залежності. З того часу я вже не п`ю впродовж чотирьох років. Знайомі мені часто кажуть: „Це добре, що ти взяв себе в руки і перестав пити". А я їм відповідаю, що я сам не міг взяти себе в руки. Це все - Господь, Він звільнив мене. Слава Всевишньому, який так любить кожну людину, навіть самого останнього грішника, який вже не потрібний ані собі, ані іншим, який зробив багато зла. Господь простягає до нього свою руку допомоги. Бог зробив у моєму житті величезне диво. Він повернув матері - сина, жінці - чоловіка, а дитині - батька. Він повернув мене до життя, якби не Бог - мене мабуть вже не було б в живих, я був би розлучений і валявся б десь під тином.

Цим своїм свідченням я хочу звернутися до тих, хто зараз перебуває у такій же проблемі, як і я був, або, у подібній. До тих, хто загубився у цьому житті. Можливо, ваше життя здається вам прокляттям, адже у всьому винні лише ми самі. І ми, нерозуміючи того, несемо покарання за наші гріхи. І ще однією з причин проклять у нашому житті є те, що люди, не усвідомлюючи ияжкості гріха, звертаються до різних ворожок, знахарів та інших, навіть ті, які „зливають віск", - бо це все не від Бога. Хоча ці ворожбити промовляють якісь молитви в ім`я Бога, Ісуса Христа. Ще, переконаний, однією причиною є те, що жінки роблять аборти. В Біблії написано: „що людина посіє, те й пожне".

 Відкрийте свої серця, і впустіть туди Господа. Попросіть у Нього допомогу і Він обов`язково вам допоможе. Стукайте і вам відчинять. Хоча в наш час багато людей вірять в Бога, але проблема полягає в тому, що все це в основному лише на устах, а душа їхня далека від Нього. Святе Письмо каже: „Ці люди шанують мене устами, але серце їхнє далеко від Мене, забули про суд і милість". Потрібно визнати перед Богом, що наше життя є неправильним перед Ним, що ми завинили. Дуже важливо зрозуміти, що життя, благополуччя наших сімей, нашої країни не залежать від влади, успіху чи великої суми грошей, - а від Бога. Тільки Він може нам допомогти, адже Господь любить нас усіх.

Анатолій,