Об`єднавчий хресний хід

Слова у загальному заголовку, взяті із поетичної добірки відомої поетеси Ганни Костів-Гуски „Голгофа", дуже підходять до означення велелюдного традиційного у цю страстну пору об`єднавчого хрестного ходу віруючих різних конфесій, що відбувся 5 квітня, у неділю в Чорткові.

Хрестний хід взяв свій початок від однієї із найстаріших дерев`яних церков Чортківщини - церкви Вознесіння Христового, що знаходиться у мікрорайоні залізничників. Відтак наступна станція була біля церкви Святої Покрови. Третя - біля фігури Людської Матері Божої, де молитвою і сумлінням миряни та багаточисельні священнослужителі різних конфесій на чолі із Апостольським Адміністратором отцем Дмитром Григораком чину Святого Василія Великого, перепрошували Господа за свої провини і цілого світу.

Дорогою, до і так надзвичайно масової процесії, приступали все нові й нові люди і масштаби її збільшувалися, а великий дерев`яний хрест переходив із рук в руки. Хрест, що став символом страждань за людські гріхи, спільно несли люди різних поколінь і різних соціальних сфер. Відтак були стації біля пам`ятного знака депортованим лемкам, біля кослелу святого Станіслава, у сквері Скорботи і Надії біля пам`ятного знака жертвам сталінських репресій та закатованим у чортківській тюрмі у 1941 році, навпроти церкви слідчого ізолятора, пам`ятного хреста жертвам Голодомору, що на цвинтарі по вулиці С.Бандери. Відтак з цієї вулиці повернули на Монастирську і процесія попрямувала до Церкви Непорочного Зачаття. Треба підкреслити, що біля кожної стації читав текст хресної дороги кожен окремий священик. Так біля костелу Святого Станіслава читав парох отець Томаш, біля пам`ятного знака політв`язням у сквері Скорботи і Надії - отець-вікарій Бучацької єпархії, син колишніх політв`язнів, Володимир Заболотний, біля церкви Непорочного Зачаття - настоятель храму отець-декан Григорій Канак.

„... Тут я бачу Бога - Бога, який однаковий для всіх нас, незалежно від наших релігійних відмінностей"

Ці слова належать блаженному Еміліяну (Омеляну) Ковчу, прах якого 25 березня з фашистського концтабору в Польщі Майданек було перевезено до України.

Докладно, прес-секретаріат Бучацької єпархії УГКЦ повідомив, що 25 березня у Польщі відбулося святкування з нагоди вшанування 65-ї річниці від дня смерті блаженного священномученика Емілія Ковча, який загинув у фашистських застінках, виконуючи свою священичу місію.

Урочистість розпочалася панахидою про загиблих в концтаборі. Опісля зачитання Декрету Глави Української Греко-Католицької Церкви Любомира Гузара владикою Іваном Мартиняком, митрополитом Перемишльсько-Варшавським, Емільяна Ковча торжественно проголошено покровителем душпастерів УГКЦ. Потім представникам 15 єпархій і екзархатів з України, Білорусі, Польщі було урочисто передано прах з Майданека.

В Україні прах буде зберігатися в Києві, Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Дрогобичі, Коломиї, Стрию, Сокалі, Жовкві, Луцьку, Одесі, Донецьку та нашому Чорткові.

У часі хрестного ходу священнослужителі урочисто винесли прах і портрет Емільяна Ковча із церкви Непорочого Зачаття (у даному архітектурному комплексі знаходиться резиденція Бучацької єпархії) і хрестним ходом перенесли до Собору Петра і Павла. Але дорогою ще зробили кілька стацій біля каплички райлікарні. Де до праху священномученика Емільяна Ковча прихилилися медпрацівники лікарні.

Відтак процесія хрестного ходу рушила до другої стародавньої дерев`яної церкви в Чорткові Успіння Богородиці, помолившись, далі рушили до Хреста на честь скасування кріпосного права біля райвійськомату. Крокуючи далі під завершення страдницької дороги скорботи і молитви, хрест узяли на плечі священнослужителі. Остання стація була біля хреста собору Петра і Павла.

Завершуючи хресний хід, до усіх священнослужителів різних конфесій звернувся Апостольський Адміністратор Бучацької Єпархії УГКЦ отець Дмитро Григорак ЧСВВ зі словами, що даний захід є важливим кроком у євангелізації громадян, покликаний пробудити наше сумління і жаль за гріхи, щоб у майбутньому, очистившись, оновитися для віри і добрих справ.

Закінчився Хрестний хід Божественною Літургією на честь священномученика Емільяна Ковча, яку провадив о.Дмитро Григорак разом із священнослужителями греко- і римокатолицьких церков. Це був воістину хід єднання во Хресті болю, роздумів, молитви, жалю за провини до очищення, любові до ближнього, сили віри, як свого часу слідом за Христом понесли свої страдницькі хрести на власну Голгофу священномученики, серед яких одне з особливих місць посідає блаженний о.Омельян Ковч, якого святійший отець Іван Павло ІІ, перебуваючи в Україні 27 червня 2001 року у Львові, проголосив святим разом з іншими слугами Божими УГКЦ, жертвами обох, фашистського і сталінського тоталітаризмів.

Леся Легіт