У наш час є багато сімей, які не можуть мати дітей. Вони пробують різні варіанти і навіть у загрозі власному життю намагаються понад усе стати батьками. Але поряд із цим є люди, які чомусь не вміють цінувати той дар, що їм дав Бог. На жаль, випадки невиконання батьками своїх обов`язків у вихованні дітей на Чортківщині непоодинокі. Ми уже писали про це на шпальтах нашої газети. Та все рівно, кожен раз дивуємося, звідки береться така жорстока байдужість щодо своїх чад. Зазвичай такі випадки часто зустрічаються у неблагополучних сім`ях, де батьки зловживають алкоголем, наркотиками, ведуть аморальний спосіб життя. За своєю постійною „зайнятістю" у хронічних пиятиках, вони забувають, що десь, прибившись у кутку, плаче їхня голодна дитина. Складається враження, що їхніх дітей для них не існує, ці люди просто забувають про них, як про якусь річ, граються з їхніми долями, почуттями, здоров`ям. Про яку батьківську любов тут можна говорити взагалі? Коли любиш, ніколи не скривдиш дорогу тобі людину. Про один з таких випадків піде далі.

42-річна жителька одного з приміських сіл Чортківщини Світлана Колиняк мала на утриманні неповнолітнього сина Михайлика. Жінка зловживала алкоголем, сином практично ніколи не займалася. Хоча хлопчині вже виповнилося дванадцять років, він ще жодного дня не відвідував ані садочока, ані школи. При огляді спеціалістами, у дитини було виявлену легку розумову відсталість. Михайлик у майже підлітковому віці не знає букв, цифр, не вміє читати та рахувати, погано знає назви кольорів, не вміє описувати предмети та висловлювати власні почуття, мислення у нього розвинене дуже слабо, замкнутий. У нього спостерігається виражена затримка психо-моторного розвитку. Причиною цього є відсутність соціального спілкування.

А ще - у Михайлика була виявлення вроджена вада - розщеплення м`якого піднебіння, яку в народі називають „вовчою пащею". За всі ці роки мати жодного разу не звернулася до фахівців за допомогою, натомість утримувала дитину вдома. Щодо Світлани Колиняк, то до цієї жінки вже неодноразово застосовувалися заходи профілактичного та адміністративного впливу, та, незважаючи на це, жінка продовжувала ухилятися від своїх батьківських обов`язків, так і не залучивши свого сина до навчання, не піклувалася про його здоров`я. Часто знаходила собі співмешканців і „подорожувала" від одної місцевості до іншої. Не дотримуючись постійного місця проживання, жінка зі своїм хлопчиком була фактично невловима: не встигли люди приглянутися до неї і її дитяти в одному селі, як вона знову закохувалася і переїжджала до нового чоловіка.

На щастя хлопчика, його долю і здоров`я вдалося врятувати. Цим зайнялися працівники Чортківської прокуратури. Досудове слідство вела молодий помічник прокурора району Олена Халанчук, а судове слідство у суді - помічник прокурора Василь Петрушевський, уже досвідчений працівник прокуратури із немалим досвідом роботи.

Під час слідства було встановлено, що у квітні 2008 року, коли Михайлик потрапив до Чортківсько] районної лікарні, його було направлено на консультацію до Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні. Лікарі рекомендували там прооперувати дитину з приводу розщеплення м`якого піднебіння та пахової кили. Однак, мати, не послухавшись порад лікарів, спочатку самовільно забрала дитину додому і надалі до Тернопільської обласної лікарні не зверталася.

Згодом, після роз`яснень працівників прокуратури, жінка таки дала згоду на операцію сину. Більше того, Світлана стала лікуватися від алкоголізму та часто навідувала сина у післяопераційний період.

Так, хлопчика таки прооперували. Операція пройшла успішно. А матір притягнули до адміністративної відповідальності за фактом злісного невиконання встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, які виразилися в погіршенні стану здоров`я дитини, зокрема у суттєвому відставанні у фізичному та психологічному розвитку, моральній шкоді, ухилянні дитини від навчання передбаченого статтею 166 КК України.

За вироком Чортківського районного суду від 20 березня 2009 року Світлану позбавлено волі строком на 2 роки. Суд врахував те, що жінка визнала свою провину і згодом допомагала слідству.

А Михайлик у свої уже 13 літ піде спочатку до першого класу. Згодом, коли хлопчина встигатиме у навчанні, може екстерном закінчити пару класів і вирівнятися з однолітками.

У цієї історії, хоч і не цілком ідеальний, але хороший кінець. Хотілося б, щоб діти ніколи не страждали через байдужість, черствість і жорстокість своїх батьків.

***

Чортківська районна прокуратура звертається з проханням до усім мешканців району та міста. Для захисту дітей від негативних впливів, втягнень їх у злочинну діяльність, жорстоке поводження батьків з неповнолітніми дітьми просимо усіх, якщо на території вашого населеного пункту є подібні жителі, якісь проблемні ситуації, негайно повідомляйте про такі випадки в прокуратуру Чортківського району, службу у справах дітей Чортківської райдержадміністрації, або ж відділення кримінальної міліції Чортківського РВ УМВС України за телефонами 2-15-90 ? 2-05-66 (телефон довіри), 2-09-49 (служба у справах дітей Чортківської РДА). Не будьте байдужими! Поки цих дітей ще можна врятувати.

P.S.: З етичних міркувань імена героїв оповіді, за вийнятком посадових осіб, змінено.