У Чорткові, за відсутності дитячого майданчика, діти виборюють територію для відпочинку у бродячих собак

Місто поволі обростає кам`яними джунглями. У літню спеку ніде й заховатися. На місці більшості скверів Чорткова виросли будинки. „Ущільнюємося" як тільки можемо. Звабою забудовникам стає висока вартість землі в центрі міста та можливість збудовані приміщення здавати в оренду за певні кошти. Однак життя не стоїть на місці: люди живуть, закохуються, народжують дітей. Ось саме цей аспект людського життя влада Чорткова опустила. Особливо це відчутно у центральній частині міста - де донедавна були сквери - сьогодні стоять громіздкі будівлі торгових центрів. Для таких „важливих" забудов навіть потіснили дитячий дошкільний заклад № 5, забравши свого часу значну частину „дитсадківської" площадки.

Коли у віддалених од центру місцях мешканці потерпають від „ущільнення" забудов, ще відстоюючи прибудинкові території, прикладом є будинки по вулиці Володимира Великого, 18, пізніш - № 24, то в значній центральній частині дітям уже ніде подітися. З цією проблемою до нас звернулися молоді матері.

Аліна Логін, мати двійняток Каміли і Вероніки, яким 1 рік і сім місяців:

- У мене дві дивовижні маленькі дівчинки, живемо ми в самому центрі міста і навіть не маємо де погуляти. Зранку до обіда в центрі міста - базар, довкола болото. Наші діти позбавлені дитячих майданчиків, і загалом довкола нічого подібного немає. Тому ми доволі часто гуляємо на площі біля пам`ятника Т.Шевченку, але, знову ж таки, площею прямують люди, і не дивляться на те, що поряд маленькі діти. Часто йдуть, штовхають малюків, не встигаєш впильнувати. Окрім того, в центрі міста, як ви знаєте, на тій же площі, що перед будівлями мерії та райдержадміністрації, часто бігають зграї собак. То ж доводиться дітей оберігати від цих четвероногих. Десь два-три дні тому собака вкрав у однієї дитини м`ячик, а потім - м`яку іграшку. Так виходить, що нашим дітям доводиться відвойовувати право гратися на площі у собак, до того ж бродячих.

Уявіть собі, що у передобідню пору на площу виходить гуляти десь близько двадцяти мам з дітьми. І це тільки наша компанія. А є ще інші. Тобто, часом - трохи більше, ніж дитячий садочок. Діти у нас маленькі, приблизно одного віку, від року до трьох. Це особлива категорія дітей, вони непосидючі, усе довкола беруть до рота, облизують лавки, заглядають у смітники. Можливо й часом вибігають на клумби. А що ж робити, коли нам нікуди подітися - ні скверика, ні дитячого майданчика? Так і ловимо своїх діток то на клумбах, то по кущах рясних насаджень, що збоку.

Нещодавно я з дітьми була у мікрорайоні Кадуб, ми йшли попри дитячий садочок № 7, а там поставили новенькі качельки. Я вам не можу передати скільки радості було в очах моїх маленьких. Я ледве їх забрала звідти додому, адже за своє життя, вони це побачили вперше. Мені було радісно і водночас боляче, тому що я думала: чому мої діти позбавлені звичайних дитячих радощів - обгородженого дитячого майданчика, де будуть хоч якісь умови. Що вони насправді бачать? Бігають по площі і лазять то на лавку - з лавки...

Ось не так давно ми гуляли по нашій площі і зупинилися  біля готелю „Таня", там неподалік стоять лавочки. То уявіть собі, поряд з ними були закопані дві розбиті пляшки з-під пива у формі квітки з гострими пелюстками вістрям вверх. Уже темніло. Це добре, що ми побачили і стали викопувати їх. Бо якби хоч якась дитина впала в тому місці, могла б покалічитися. Не знаю, хто таку шкоду робить, але має ж хтось і доглядати за цією територією. Адже доволі часто нам, матерям, доводиться прибирати дану місцину, бо наші діти усім цікавляться.

Коли хороша сонячна погода, ми їдемо з дітьми у парк відпочинку, бо зараз там болото, то знову ж там маємо проблеми - старі каруселі зрізані, є загроза, що діти можуть впасти на зрізані труби, порізатися. Окрім цього, в парку відпочинку часто молоді люди ганяють на скутерах. Я не бачила, щоб хтось за цим пильнував.

Ми хотіли писати скаргу, але нам інші жінки сказали, що вони все це проходили. Не діє. Минулоріч в парку була комісія з міської ради, і вони висловлювали їй своє невдоволення в усній формі та пізніш подали письмову заяву в мерію. Але до цього часу жодної реакції на звернення. Але ми хочемо не так вже й багато - дитячого майданчика, оформленого належним чином, щоб ми були спокійними за наших дітей. Хоч розумію, цілком спокійним з дітьми неможливо бути, але, принаймні, не буде там обрізаних труб, неуважних перехожих, бродячих собак, скутерів, що мчать на швидкості, а натомість у дітей буде пісочниця, гірка, карусельки, і усе це - має бути обгородженим. Хіба це так багато?..

Оля Андрунишин, мати маленької Віки (вік дівчинки - 2 роки і 10 місяців):

- Я працюю медсестрою в дитячій консультації і проблеми дітей добре знаю. У нас в Чорткові майже немає належного дитячого майданчика. І це дуже шкода, бо в місті є дуже багато дітей. Просто сьогодні не всі сюди прийшли: дещо погода підвела, то дітки прихворіли.

У мене донечка Вікуся, їй 2 рочки і 10 місяців. Ми тут на центральній площі гуляємо за всякої погоди, хіба що надворі сильний дощ чи сніг. А що ж робити? Дитині треба подихати перед обіднім сном свіжим повітрям.

Звичайно, центральна площа міста, якою поспішають люди з однієї частини міста в іншу, не місце для дитячих ігор, але це єдине місце, куди можна хоч вивести діток. Ми за те, щоб в Чорткові були карусельки, пісочниця, і щоб усе це було обгороджено, доглянуто.

Я проживаю біля парку відпочинку. Зараз неможливо там гуляти - болото, мокре листя..., то ми приходимо сюди. У дворі нашого будинку мешканцями планувалося зробити дитячий майданчик, хоч у нас невелика прибудинкова територія. Збирали кошти, але їх було так мало, що на качельки не вистачило. Ось такі у нас проблеми.

Світлана Сеник, мати хлопчика віком рік і десять місяців:

У нас тут в усіх одна проблема - хочемо, щоб у нашому мікрорайоні, була б хоч одна вціліла качелька, пісочниця, гірка, і головне, аби це було обгороджено, бо не встигнеш оглянутися, як наші діти бігають то в міську раду, то до „Універмагу". Ось, подивіться, скільки зараз бігає бродячих собак біля дітей. Собаки відбирають у малюків іграшки.

У парку відпочинку старі качелі обрізали. Нещодавно дівчинка розбила собі голову до недокінця демонтованої качелі.

Хочеться владі міста і комунальним службам сказати, щоб вони пообрізали до кінця ті качелі, за які взялися, щоб діти не падали і не розбивали собі голови, не калічилися. А також - пофарбуйте, будь ласка, ті дві гірки, що залишилися. Можна хоча б спорудити дітям пісочницю, бо, до прикладу, моя дитина ще в своєму маленькому житті пісочниці не бачила.

Ми щодня гуляємо тут на площі, стане тепліше - перейдемо у парк, бо зараз там захолодно. Але ні в парку відпочинку, ні на площі міста діти не мають де гратися. Наші діти навіть не бачили дитячих качель, хіба у когось вдома є власні. Останнє доступно не всім.

Минулого літа ми зверталися з листом до мерії - ніхто нічого. Відповіді нам так і не дали. Результату поки що немає.

М.Кришталева, мати півторарічної дівчинки:

Ми змушені з донечкою гуляти тут на площі міста, бо більше нема де. Адже мешкаємо у багатоповерхівці. Там також немає дитячого майданчика, бо все позахоплювали під грядки.

У парку відпочинку також дуже небезпечно, тому що там як не на машинах катаються, то на скутерах. Цілу зиму гуляємо з дітьми на площі. Ми тут трохи пішоходам заважаємо, і діти грядки „копають". Я розумію, що ми трохи шкодимо, але що зробити? Нам немає куди дітися. Діти піднімають сміття із землі, все пхають до рота, лізуть в калюжі. Ми намагаємося за ними слідкувати, але ви самі розумієте, що таке діти. Вони ж непосидючі. Я знаю, що навіть у невеличких містах та селах організовані відповідні майданчики, а тут в Чорткові, районному центрі, немає ні одного суто дитячого кафе, належного майданчика. Ми надіялися на „Тарко", але марно.

Пам`ятник Тарасу Шевченку діти вже називають своїм дідусем. Коли була панахида до шевченківських днів, малюки не мали де гратися, бо не було місця. І ми подивилися, що на площі багатолюдно, кажемо своїм малюкам: „Все, діти, Шевченко сьогодні зайнятий. Нам тут місця для ігор нема. Йдемо додому". Ми хочемо, щоб наші діти мали свій обгороджений дитячий майданчик. Тоді хоч трохи можемо бути упевненими, що дитина не вибіжить десь на дорогу, не підніме якусь розбиту пляшку і не покалічиться.

... Мені довелося бути безпосереднім свідком дитячих забав на центральній площі міста. Ні для кого не буде новиною, що бродячі собаки присутні в центрі міста. Ми вже до цього поволі звикаємо. Зрештою, ми їх бачимо щодня і всюди. Того дня зграя промчалася площею, тільки один досить немалий собака зупинився неподалік нас і став вичікувано спостерігати. Можливо і цього дня хтось з дітей міг залишитися без своєї іграшки... Я не буду вдаватися у абсурдність цієї ситуації. Для цього є відповідні служби.

Своє питання щодо забезпечення дитячим майданчиком ці молоді мами підняли доволі вчасно. На наступній сесії Чортківської міської ради 27 березня заплановано розглянути питання „Про стан утримання дитячих та спортивних майданчиків на території міста та території парку відпочинку ім.І.Франка". Можливо не всі мами зможуть прийти на сесію, але вартує знати мерії чим живе народ.

Цікаво яким буде подивування цих жінок, коли вони дізнаються, що у даному районі таки планувалося встановити першокласний дитячий майданчик.

Як нам зізнався депутат Чортківської міської ради Любомир Махомет, у 2007 році у нього була попередня домовленість з торговим представником фірми „Рошен" паном Русланом про можливість розміщення дитячого майданчика. Для цього необхідно було, щоб Чортківська міська рада виділила в центрі міста земельну ділянку під майданчик. Чому розглядався центр міста (саме те місце, де сьогодні просять про майданчик вищезазначені мами - Авт.)? Тому що вартість цих споруд тоді була 25 тис. доларів. Хоч сам ігровий майданчик обходився місту безкоштовно, але за ним треба було доглядати. Відтак архітектор Ігор Бобечко, депутат Любомир Махомет та представник фірми „Рошен" попередньо оглянули місцевість. Найкращим місцем була територія у сквері між церквою Петра і Павла та будівлею райдержадміністрації. Міський голова висловлювався за встановлення цього майданчика у парку відпочинку. Постало питання, хто буде його там доглядати.

А щодо обраної території сквера біля церкви, то депутати Чортківської міської ради спочатку проголосували за надання цієї території під будівництво податковій, потім - для торгового центра з офісними приміщеннями із міською вбиральнею. Але досі це питання не вирішено. А діти не мають де гратися. Тим часом даний фірмовий ігровий майданчик встановили у сусідній Теребовлі, - зазначає депутат Л.Махомет. Не відомо, чим керувалося керівництво міста, що не захотіло скористатися таким подарунком від „Рошен", але Кременець, Теребовля і Тернопіль таки скористалися.

Однак є втішний момент. Депутат Л.Махомет сказав, що він не опускає рук від попередньої невдачі і знову веде перемовини з теперішім торговим представником фірми „Рошен" Тетяною Іскрицькою про встановлення такого фірмового комплексного ігрового майданчика в Чорткові. Пані Тетяна готова на співпрацю у такому напрямку. Але чи не завадить економічна криза?

У міській раді сподіваються, що встановить ігровий майданчик власник кафе „Тарко". Однак це вже йде мова про дитячий майданчик на приватній території. І хоч це було б цілком непогано, втім, на мою думку, для задоволення потреб пересічних мешканців міста непогано було б, якби цей майданчик належав місту і вхід був вільний та необмежений.

Що ж до розгляду вищезазначеного питання на сесії міської ради, то на сесії міської ради від 25 вересн 2007 року йшлося: „... 2. Винести натуру ділянку міського парку ім.І.Франка. ...3. Зробити ревізію скверів та ігрових майданчиків м.Чорткова і встановити межі даних земельних ділянок з винесенням їх в натуру та закріпити їх статус". Однак на депутатське звернення депутата О.Борового щодо надання письмової інформації про виконання даного рішення і на кого з працівників ради покладено відповідальність за його виконання, міська рада надає тільки рішення сесії від 25 травня 2007 року „Про надання земельним зонам статусу скверів" і нічого про парк і про дитячі майданчики. То ж дочекаємось чергової сесії. Буде цікаво. І до цього питання ми ще повернемось.

Леся Легіт