Днями  Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо виконання рішень третейських судів)», яким суттєво звужується сфера компетенції третейських судів (законопроект № 1399). Прокоментувати значення цього закону «і плюс» попросила члена Правління Української Гельсінської спілки з прав людини Олександра Степаненка:

- Ставлення в мене двояке. Можу у чомусь помилятися, але здається, у розвинутих європейських демократіях третейський суд, арбітраж, суд присяжних досить успішно виконують свою місію забезпечення неупередженості та об`єктивність правосуддя. Хочу сподіватися, що колись так буде і в Україні. На жаль, поки що так у нас не сталося. І третейські суди - як зрештою і інші органи влади - у нас з легкістю потрапляють під контроль конкретних фінансово-політичних груп. Журналісти навіть нарекли деякі з них «рейдерськими судами». Сама по собі спроба відсторонити третейські суди від певних категорій справ, наприклад у банківській сфері, може негативно позначитися на міжнародному іміджі країни. А він і без того ... не дуже високий.

А от з позиції захисту прав клієнтів українських банків цей новий закон можна розцінювати як позитивний крок, тому що багато громадян тепер зможуть оскаржити рішення третейських судів, (наприклад, стосовно суперечок позичальників з банками про незаконне підвищення в однобічному порядку процентної ставки по кредитах в іноземній валюті).

Звернення громадян до приймальні УГСПЛ у Тернополі свідчать про те,  що комерційні банки третейське застереження включали чи в усі без винятку договори з позичальниками. З настанням кризи окремі банки безпідставно встановлювали своїм позичальникам (і навіть тим, що вчасно сплачують по кредиту!) підвищення процентної ставки по іпотечному кредиту на 3-5% річних у доларах! Як на мене, такі дії - не що інше, як  тихе піратство, неприхований грабунок. У правовій країні такого не повинно бути, ми ж начебто - ще не Сомалі... 

Люди пішли в суд по захист своїх прав - а їм говорять:  «Ні, Вам не до нас! Вам у третейський суд при Асоціації Українських Банків!» Роздивившись, а хто ж судить у тому третейському суді, можна зробити висновок, що половина суддів у ньому - начальники юридичних  відділів комерційних банків, колишні чи нинішні. Як ви думаєте, у чию користь буде рішення?

Тепер же, я сподіваюсь, і вкладники банків, і позичальники зможуть активніше звертатися до судів загальної юрисдикції, адже їхні права захищені у даному випадку нормами Цивільного Кодексу та Закону України «Про захист прав споживачів», які ніхто не відміняв.

Якщо ж національне судочинство не забезпечить гарантій їхнього права, і до Європейського Суду з прав людини можна дійти. Багато хто й доходить - прикрість лише у тому, що виконання рішень Євросуду на користь громадян наразі лягає додатковим тягарем на бюджет України, а не на кишені продажних чиновників.