Колонка редактора

Ось і весна. Нарешті. Повітря морозяне. Однак уже в перший робочий весняний день, тобто з обнадійливого понеділка, що обіцяє бути постійним (даруйте за марновірство), блиснуло крізь наші вранішні вікна сонце. Хоч трохи сонця в нашому холодному вікні - і це природнє світло.

З першим днем весни ми знову побачили знайому картинку - долар поповз догори, ціни на продукти, навіть наші вітчизняні, і собі почалапали вверх. Ми міцно стискаємо свої змарнілі гаманці у руках, бо навіть при скупому миттєвому їх відкриванні звідти випаровуються гроші. А нам казали, що зникає все тільки у Бермудському Трикутнику. З телеканалів і газет нам пояснюють причину усього цього - криза. Та яка у нас криза?! В чому криза?! Те, що ціни оскаженіли і кусаються? Те, що наші зарплати уже нічого або майже нічого не вартують? Те, що на зарплату не збагатієш і не проживеш, а просто переб`єшся? Те, що ми постійно собі кажемо - сьогодні зле, а завтра буде ще гірше? То це у нас називається кризою?! Дурниці це все, набралися ми іноземних словечок і втішаємо один одного, що ми мало не Європа або Європа за якихось „п`ять хвилин", останнє в нашому розумінні означає, трохи довший, значно довший відрізок часу. Іноді у нас ці „п`ять хвилин" тривають до безкінечності. Це у них, європейців, американців - криза. Вони завжди жили добре, з впевненістю у завтрашній день, а тепер ця впевненість трохи похитнулася. Ось тому у них настала криза. Було добре - стало не зовсім добре. А чому ми торочимо собі мов папуги: „Криза! Криза!" - ось ніяк не розумію? Яка криза?! Це - наша реальність, невід`ємний атрибут життя пересічного українця: ціни у нас підвищуються доволі часто, дурять нас також часто, в тандемі „надавач послуг і користувач" за звиклою схемою програє останній і те де, і те пе...

Це у них там криза, а у нас - життя. Ото ж, дорогі читачі, попри все, виходить, ми просто живемо. Таке у нас життя. Що поробиш? Це як, пригадуєте, у молитві: „Боже, дай мені можливості змінити те, що я можу змінити; дай сили змиритися з тим, чого я не можу змінити  і дай мудрості відрізнити одне від іншого..." Отож, єдине чого нам потрібно від життя - це віри і мудрості. Бо як казала мудра жінка, яка народилася навесні Ліна Костенко: „А головне - присутність духа, і серце вирветься з проблем..." То ж не втрачайте сили духа, не втрачайте віри в себе і свої можливості. Ми з вами сильні, ми багато чого пережили і все це переживемо - весна ж бо обнадійливо заглядає до наших вікон. Давайте усі разом повіримо у свою весну і за „присутності духа" знайдемо мудрість, щоб не дати обставинам керувати нами. Ми - господарі свого життя.

З весною вас, дорогі читачі „і плюс"!