Чортків розпочав післясвятковий буденний період, ніби враз завершуючи зимовий цикл свят, падінням водонапірної башти, що рухнула 29 січня о 8-й годині на території заводу „Агромаш". І хоч башта за своїми об`ємами була дуже потужною, проте суттєвого резонансу, як то було б так, скажімо, в Тернополі чи Києві, не зробила. З боку так виглядало, ніби нічого особливого не сталося. Подумаєш, впала собі... У мене  особисто склалося враження, що так усе було завуальовано буденністю, наче у нас щодня падають водонапірні башти. Ну, невелика біда, балкони в Чорткові вже падали, до цих пір мешканці будинку по вулиці Коновальця бідкаються у місцевій пресі, що живуть і далі в страху, адже переконанні, що наслідки так і до кінця не ліквідовано, хоч часу минуло немало. Відшуміло - відійшло.

Можливо і у питанні падіння водонапірної башти, розрахованої на 150 куб.м. води, прослідковувалася подібна схема. Чомусь не пригадуються фахові наради ширшого масштабу, на яких мерія та управління водоканалу мали б прозвітувати про причини аварії та шляхи подолання наслідків тощо. Вірогідно, що ми забігаємо наперед і подібне ще попереду, однак чи робляться з цього якісь висновки? Дехто із людей старшого покоління скаже: „Та за радянських часів, це було б ЧП республіканського масштабу!". Було б. А тепер це вже не новинка. Таким вже й нікого не здивуєш. Дожилися, виходить...

Хоч зруйнована, точніше вщент розсипана, водонапірна башта знаходиться на території ВАТ „Агромаш", близько двох літ вона була передана заводом Чортківському управлінню водоканалу, що є структурним підрозділом міської ради. Ми зустрілися із головою правління „Агромашу" Ярославом Євстаховичем Журбою, котрий спочатку не дуже й то охоче вдавався до коментарів, мовляв, мертвого не воскресиш, проте згодом повів багато цікавого, але від фотографії відмовився:

- Башта завалилася. На мою думку, її вже неможливо встановити. Треба усе по-новому будувати.

Те, що так сталося,  думаю, це збіг обставин. По-перше, мабуть щось недопрацювали будівельники. Це якщо подивитися на ту цеглу, з якої було зведено споруду. Друга обставина - вона протікала і ніхто там не дивився.

Коли ця башта була нашою, то у нас також колись таке було, але ми одразу ж на це реагували. Ми випускали воду, брали людей, піднімали їх туди, і вони вели ремонтні роботи. А тут, це припало на зиму: башта замокала, потім це замерзало... Я, в свою чергу, телефонував до відповідних людей, попереджав про можливі наслідки.

- Відповідним людям, це кому?

- Ну, я вже не буду казати, кому. Нехай це залишиться. Вони одразу не відреагували, а відреагували трохи пізніше. Ну... намокло. Замерзло. Пішло потепління - розмерзлося, набрало вологи. А там - 150 куб.м. води. І так як цегла була намокша - вона стала, мов глина, струхлявіла. Тому я кажу, якби на це зреагували своєчасно, можливо ,цього не сталося б.

Ми до такого не допускали. Як бачили, що там капає, - одразу ж реагували, були закріплені люди. А тут не знаю, чи хтось був закріплений. Воно не наше.

- Яка висота башти, з чим її можна порівняти? Як п`ятиповерховий будинок?

- Я точно не пам`ятаю. Звичайно, більше п`ятиповерхівки, адже вона мала на п`ятий поверх „тиснути" воду.

Сам ствол мав десь 28 метрів, а ємність, як я вже згадував, - 150 куб.м.

- То це досить немала споруда?

- Це як три залізодорожних цистерни. Так що зрозуміло. Я лише дякую Богу, що нікого в той час там не було поряд, і нема людських жертв. А так, що сказати, - впало і все. Хай буде на совісті тих, хто це мав, в чиїй це власності.

Може і мені треба було бути більше настирливішим. Хоча я їм казав: „Хлопці, не жартуйте". Тому, що таким ділом не жартують. Не відреагували...

- Чи все-таки можливо відновити башту?

- Та ні. Ви що? Повністю ємність впала. Башту розірвало. Та краще нову зробити. Та й матеріал вже нікудишній. Для її будівництва мала би бути відповідна цегла. Зараз згадаю з якого вона року. Тоді якщо наш цех був введений в експлуатацію у 1989 році, то башта десь у 1988  році. Раніше у нас була стара башта, яка стояла в іншому місці. Але завод розбудовувався, ширився, зростали нові корпуси. То ж ми мусили знести стару і збудувати нову.

- Виходить, башта, що впала, була не такою вже й старою. А скільки вона коштувала?

- Треба піднімати папери (гортає документи - Авт.). 24 тис. 970 крб. - коштувала башта. Тоді можна було купити 4 штуки „Жигулі". 60-ти квартирний житловий будинок, як я пригадую, коштував десь 400 тис.крб.,то можна було збудувати за ті кошти непоганий будинок на сім`ю. Одним словом, коли ствол башти було зведено, для того, щоб підняти ємність, ми брали спеціальний кран з Калуша і за його послуги платили немалу суму. Тільки зарплати робітникам, за те, що зводили башту, було виплачено на 8 тис.грн. Тепер з того, що впало, тільки металобрухту буде на 25 тис.грн. Якщо порахувати.

- Чи впала якість подачі води?

- Звичайно, якість подачі води впала. Вода вже надходить погодинно. Коли за ніч набралося 150 куб.м. води, вона рівномірно і безперебійно надходила до споживача. А тепер, вважаю, що насос не встигає.

- Башта знаходиться на вашій території, чи завдала вам шкоди?

- Трохи пошкодила наші гаражі. Але то дурниці. Головне, що люди не постраждали.

Василь Кіндяк, заступник міського голови з житлово-комунальних питань:

- Ми дійшли до висновку, що будемо зводити нову водонапірну башту ємністю 50 куб.м., називається вона „Башта Рожновського", висотою 18 метрів. Оскільки така башта нам не дуже годиться, бо  попередня сягала 24 метри, то будемо ставити питання,  щоб підняти її вище.

У міській раді створено комісію. Шукаємо шляхи виходу з цієї ситуації. У нас уже були спеціалісти з Києва і Тернополя. Ми дійшли до висновку, що вищезазначений варіант є найбільш приємливим. Адже така споруда є трохи дешевшою. Приблизно це буде коштувати 100 тис.грн. Поки що маємо ще другу проблему. Санстанція дала нам припис через те, що ми до мікрорайону Кадуб, який послуговувався водопостачанням від башти, що впала, подаємо воду „на пряму". Колись за Союзу був такий принцип, подавати воду у такий спосіб - від водозабору до споживача. Бо для чого є водонапірна башта? Для того, щоб у той час доби, коли люди найменше або зовсім не споживають її, вона накопичувалася в башті, а потім, врізаючись в систему, прямує до споживача.

- Чи постраждали споживачі від цих вимушених перемін?

- Ні. Абсолютно ні.

- Як я зрозуміла, планується нове зведення башти. Це буде на тій самій території?

- Ні. Тому що територія, на якій рухнула водонапірна башта, належить заводу „Агромаш". А рано чи пізно, на завод може прийти інший власник і не захоче на власній території мати чуже.

- І, все-таки, чому ця башта впала?

- У мене на столі є проекти. Є висновки експертизи з Києва. Причиною цієї аварії є допущення помилки при будівництві. Інакше такого не могло би бути, щоб впала башта і все розсипалося „в пух і прах". Коли взяти до уваги елементи кладки, то там лише один пісок. Навіть за умови, що використовувався хороший цемент, то все одно, туди потрапляла вода і нищила його. При будівництві башти не було використано навіть металевої сітки. А це є досить важливим.

Володимир Бойчук, заступник голови Чортківської райдержадміністрації з питань житлово-комунального господарства, будівництва, транспорту та зв`язку:

- Що я тут можу сказати? Чув, що при міській раді створено комісію. Але нас чомусь не включили до її складу. Це - раз. По-друге, про те, що сталося і впала водонапірна башта, мені повідомив начальник управління водоканалізаційного господарства І.Пандрак по телефону. До того ж, аварія сталася о 8-й годині ранку, а мене повідомили близько 10-ї години. Приходив до мене пару разів заступник міського голови В.І.Кіндяк з тим, щоб по лінії МНС отримати якісь кошти. Йому було в цьому відмовлено. Адже наша комісія з надзвичайних ситуацій виділяє кошти лише на ліквідацію наслідків стихії. А даний випадок можна класифікувати швидше, як халатність, зношеність. Тобто, на мою думку, по-різному, але в жодному випадку, що це сталося внаслідок стихійного лиха.

На скільки я знаю, мерія написала подібне звернення до обласної комісії. І швидше за все їм також дали негативну відповідь із роз`ясненням, що це не підпадає під категорію надзвичайних ситуацій внаслідок стихійного лиха.

Все що я порадив Василю Івановичу Кіндяку, так це написати проект програми під фінансування в майбутньому такої споруди. Тобто - писати програму, робити розрахунки, „забивати" під неї кошти. Цю програму треба буде подати на розгляд постійних профільних комісій районної ради задля залучення її до бюджету. Бо своїми силами міська рада цієї проблеми не подолає. Хоча на даний час мене дивує позиція нашої мерії. Цей випадок не належить до категорії політичних, а - до категорії  добробуту наших людей. Але щоб це зробити, то треба шукати якісь дотики співпраці. Однак, я особисто не бачив, щоб міський голова задля вирішення цього питання зустрічався з керівниками району.

- Як я розумію, міська рада, не залучивши фахівців райдержадміністрації до своєї комісії щодо вивчення причини і ліквідації наслідків цієї аварії продемонструвала своє нехтування іншою думкою? А чи є у вас власна думка щодо причини, яка спонукала падіння водонапірної башти?

- Вірогідно, що башта рухнула внаслідок зносу. Хоч вона й не є старою. Можливо було допущено помилки при її будівництві. Я чомусь сумніваюся, що її здавали в експлуатацію як окрему споруду. Може вона „йшла" в комплексі? Не знаю. Тепер важко щось визначити. А те, що там як слід не докладалися руки, це вже інше. Знаю, що в січні робітники водоканалу щось там латали. Проводилися певні елементи зварювальних робіт. Напевне вже на той час були якісь тріщини. Що бачили, те може і зробили, а чого не бачили, що було десь у фундаментах, ніхто не побачив. Та й сталася проблема.

Я ще раз підкреслюю: моя думка, що з моменту цієї аварії, міській раді треба було сісти і писати програму. Ось зараз йде підготовка до наступного сесійного засідання Чортківської районної ради, кожен розуміє проблему, то може б це питання  вдалося б вирішити. Правда, я на даний час не орієнтуюся скільки буде коштувати встановлення такої водонапірної башти. Але, гадаю, це менше 300 тис.грн. не коштує. Альтернативою можуть бути башти, які були у використанні. Можливо треба проїхатися по селах, пошукати. Зрозуміло, що вже такої великої потужності башту годі й шукати. Тобто треба активних дій, а я їх не бачу.

... Впала, ні, точніше цілком рухнула водонапірна башта в Чорткові, розсипавшись на купу подрібленої цегли, лише уламки металевої частини жалюгідно нагадують ще недавню цілісність. Причина такої аварії очевидна - одні не так будували, інші - не вберегли. І тепер залишається лише втішати себе одним: це щастя від Бога, що, падаючи, водонапірна потуга не забрала чиєсь життя. А нещастя? Нещастям в нашому випадку є те, що ми до подібних ситуацій поволі звикаємо і цілком не робимо висновків, як не допустити подібної біди, зрозуміти попередження Всевишнього, щоб така чергова проблема не обернулася на чиєсь горе. Чомусь вважаємо, що промовчавши про проблему, повернем її у забуття. А що буде далі?..