A A A
Розмір шрифта: 22 січня 1919 року відбулося об`єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Республіки підписанням універсалу Соборності України. У тексті універсалу зазначалося: "Віднині на всіх українських землях, розділених віками - Галичині, Буковині, Закарпатській Русі й Наддніпрянщині буде єдина велика Україна. Мрії, задля запровадження яких найкращі сини України боролися і вмирали, стали дійсністю". З тих днів минуло рівно 90 років, нелегким видався шлях цілісної і неподільної України - її згодом поділять на радянську та таку, що належатиме Польщі, Румунії, Чехії, Угорщині, після Другої світової війни вона "об`єднається" у радянську Україну, однак духовне об`єднання українців, котрі проживають у різних її регіонах триває і досі, адже на настроях українців добре шельмували різні політичні сили, де велику роль відіграють часи радянщини.

 

Уже 17 років ми маємо цілісну і незалежну Україну, однак ідея духовного, морального, національного єднання усіх українців є надзвичайно актуальною сьогодні задля добробуту і спокою у нашому рідному домі. Тому, як на мене, важливість Дня Злуки України як вікопомної дати, ще не достатньо осягнули самі громадяни вільної держави. Адже гасло: "Розділяй та владарюй" - вигідне кому завгодно, тільки не нам, пересічним мешканцям України. Нам необхідна єдність. Бо, повераючись до віх історії, важливо відзначити, що об`єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам`яті українського народу. Свідченням цього стали січневі події 1990 року, коли крізь трухляві ідеологічні лещата агонізуючого радянського режиму, ця пам`ять вибухнула енергією інтелігенції, що виструнчилась живим людським ланцюгом, єднаючи Київ і Львів, Схід і Захід України.

Наша етнонаціональна консолідація має базуватися на історичному самоусвідомленні спільності ідеалів свободи та незалежності з опорою на власні сили і матеріальні ресурси. До цього ми ще йдемо. Ми ще на шляху. Тому відзначення Дня Злуки не може обмежуватися лише розважальною концертною програмою та нудними промовами, а активними акціями братерства і єднання.

Згадаймо наших!

 

Згадуючи про дні відзначення Соборності України, у нашого Чорткова з цього приводу є своя особлива сторінка. Вніч на 22 грудня 1973 року в радянському Чорткові сталася подія, що викликала неабиякий резонанс у суспільстві: від прихованого захоплення до показного обурення. Тоді група молодих хлопців із приміського села Росохач вивісила п`ять українських жовто-блакитних прапорів. Це тепер, за незалежності України, цей прапор є нашим державним і ми можемо гордо пишатися ним - він присутній завжди у всіх важливих віхах нашого життя, а тоді - прапор, що символізував мирне блакитне небо і золоте колосся майбутнього хліба, був справжньою бомбою для радянської влади. Тієї січневої ночі жовто-блакитні прапори затріпотіли на будівлях лісгоспу, кінотеатру, педагогічного училища, міської ратуші, райкому в Чорткові. А ще тоді до Дня Злуки на видних місцях було розклеєно листівки з агітаційним змістом. І це в той час, коли комітет державної безпеки був всемогутнім і тотальним контролем обкладав кожного мешканця Радянського Союзу. Проте, дисидентський рух працював самовіддано і досить серйозно. Тоді, молоді хлопці з Чортківщини, які входили до дисидентського руху з високими статутними вимогами і з обов`язковим прийняттям присяги, де наймолодшому було 17 років, а найстаршому - 32, виступили проти насильницької русифікації, винищення української самобутньої культури. Це були - Володимир Мармус (йому тоді йшов 23-й рік), його рідний брат Микола Мармус, Андрій Кравець, Микола Слободян, Володимир Сеньків, Петро Винничук, Степан Сапеляк. Семеро з них "найгуманніший суд в світі" позбавив волі: Володимиру Мармусу дали 6 років суворого режиму і 5 заслання, його брату Миколі та Степану Сапеляку 5 і 8 літ відповідно, Винничуку і Сеньківу - 4 і 3, Кравцю і Слободяну - 3 і 2 роки відповідно.

То ж у 90-річницю від Дня прийняття Акту Злуки українських земель важливо згадати про вагомий патріотичний внесок наших краян, адже пам`ять і шана людська важливіші ніж високі державні винагороди, бо йдуть від серця, від душі.

90 літ Злуки відзначали в Чорткові

 

22 січня у залі засідань Чортківської районної ради відбулися урочистості з нагоди Дня Соборності України.

З вітальним словом звернувся до присутніх на святковому концерті голова Чортківської райдержадміністрації Т.Капуста. Сторінками історії "пройшовся" заступник голови Чортківської районної ради І.Віват. На урочистостях був присутній голова районної ради Р.Чортківський. Владу міста, схоже, ця вікопомна дата не сколихнула. Однак районний відділ культури і туризму у тісній співпраці з районним будинком культури подарували глядацько-слухацькій аудиторії хорошу концертну програму, у якій взяли участь як відомі солісти Дмитрик і Людмила з Юрієм Майданики, Леся Кашуба, Тетяна Сава, чоловічий квартет викладачів та жіноче тріо студентів Чортківського педагогічного училища, танцювальні колективи районного будинку культури - "Чайка" (керівник Н.Гудова) та театру танцю "Джерельце" Марини Євсюкової.

Неповторною родзинкою і подарунком свята був зведений хор сіл Скородинці та Ягільниці під орудою досить молодого та надзвичайно талановитого Михайла Пуляка. Хист молодого керівника і диригента відзначили усі присутні. Молоді таланти - це хороші перспективи. Ми - за успішні перспективи нашої Соборності і наших талантів. Дерзаймо!