До редакції звернулася пані Валентина Колічко, котра проживає у місті Чорткові по вулиці Чортківській. Жінка зазначає, що будинок, у якому вона проживає, - з 1930 року і потребує капітального ремонту. Зобов`язання провести ремонтні роботи узяв на себе її сусід по будинку, який на даний час проживає в іншому місці. Про таке зобов`язання письмово повідомляє жінку ще у 1996 році голова Чортківської райдержадміністрації В.Мирончук, де зазначається, що сім`я пані Колічко перебуває на квартирному обліку для одержання державної квартири на загальних підставах ще з 1986 року під номером 155 і отримає помешкання згідно черги. Тепер таке трактування лише викликає іронію, адже, коли бути реалістами, пані Колічко та її родині практично нічого не світить щодо нового житла, а з часу зобов`язання сусідом зробити ремонт минуло немало-небагато - аж 12 років. Чи робилося щось за такий немалий проміжок часу можна доводити лише у словесній формі. Пані Колічко стверджує, що - ні, тобто нічого так і не робилося, як доказ цьому наводить аргументи у фотографіях, де і справді зору впадають волаючі про ремонт, працю рук дахове перекриття та дощатий перехід до вбиральні, котра є на вулиці, де за словами пані Валентини Колічко її чоловік-інвалід дитинства двічі падав, ламав собі ребра, ногу...

Сім`я Колічко складається із чотирьох осіб - сама Валентина Колічко (42 роки,  на фото), її чоловік, 46-річний інвалід дитинства другої групи (самостійно не ходить, паралізована одна сторона), є донька - 21 рік, котра тимчасово не працює, і - син шкільного віку (12 років). Сім`я є малозабезпеченою, адже працюючи прибиральницею у комбінаті комунальних підприємств, пані Валентина отримує, за її словами, 470 грн., пенсія за інвалідністю її чоловіка тепер трохи підвищилася, і становить 540 грн. Помешкання, де проживає сім`я, є комунальним. Родина Колічко сподівається на покращення житлових умов, адже стоїть на черзі. Тільки ось скільки літ тягнутиметься ця "черга", питання є досить проблематичним. Очевидно великий шмат надії сім`я покладала на стрихове приміщення, тобто - родина Колічко проживає на першому поверсі, сусід - на другому, а далі - бажане стрихове, яке, коли звернутися до тієї ж офіційної відповіді пані Колічко від Чортківської райдержадміністрації від 30 грудня 1996 року, там вказується, що рішенням міськвиконкому від 18 грудня 1996 року їй відмовлено у долученні до квартири стрихового приміщення, котре рішенням міськвиконкому від 19 квітня 1989 року визнане непридатним для постійного проживання. Далі йдеться: "Будинок потребує капітального ремонту, який проводити не передбачено через відсутність коштів. Ви не в змозі підтримувати будинок, тому рішення міськвиконкому від 18 грудня 1996 року спірне приміщення виділили сім`ї... (сусіда), який перебуває на квартирному обліку для позачергового отримання житла під № 4 (тоді сім`я Колічко, йдеться у цьому листі, стояла на черзі під № 155) і зобов`язаний провести капітальний ремонт приміщення за власні кошти... І підпис - голова райдержадміністрації В.Мирончук".

Обіцявся, то обіцявся. В народі кажуть, обіцяного три роки ждуть. Але це було в старі часи. Тепер, виходить, можна й чекати значно довше. Тому зверталася пані Колічко і до народного депутата України Віктора Януковича в надії отримати підтримку, адже покращення умов годі й дочекатися, а теперішні умови вкрай незадовільні - дах протікає, замокають стіни, меблі - це неодноразово відмічає у актах обстеження матеріально-побутових умов депутат Чортківської міської ради Віра Яблонь. Втім, лист до депутата Верховної Ради Віктора Януковича, як показав час, виявився звичайною формальністю. До пані Валентини Колічко на домашню адресу приходить лист датований від 15 вересня 2008 року від цього депутата, де йдеться, що її лист "уважно розглянутий" і відповідно до ст. 16 Закону України "Про статус народного депутата України" надіслане депутатське звернення голові Чортківської міської ради... Тобто, маємо звичний, апробовуваний спосіб - спустили лист "зверху вниз". І все.

Тоді знову береться за письмо бідолашна жінка і надсилає листа до Чортківської райдержадміністрації щодо ремонту комунального житла, у будинку по вулиці Чортківська у місті Чорткові. Однак остання листом від 7 листопада 2008 року зазначає, що дане питання не належить до компетенції Чортківської райдержадміністрації і відповідно відсилає листа для розгляду Чортківській міській раді з проханням про результати розгляду повідомити заявницю та райдержадміністрацію. А що міська рада? Очевидно ніхто робити ремонт даху будинку й не поспішає. Щодо стрихового приміщення, через котре, у дощову погоду, тече вода потоками аж до оселі Колічко, то тут, на думку жінки, тільки одні незрозумілі речі, її цікавить чи можна приватизувати стрихове приміщення, а коли його приватизували, то це мала би бути квартира під № 3. Однак міський голова І.Билиця (виконавець О.Карпінська) надіслали їй відповідь від 2 червня нинішнього року про те, що "згідно довідки начальника КП "Чортків Дім" квартири № 3 в будинку № 5 по вули.Чортківській не зареєстровано". Ось так.

Звичайно, ця малозабезпечена сім`я, котра у своєму житті ледве зводить кінці з кінцями, намагається хоч якось вибороти своє право на покращення житлових умов чи хоча б на ремонт даху та облаштування дощатого проходу до вбиральні, яка є на вулиці. І це бажання людей, відкинувши усі амбіції і емоції, можна зрозуміти. Можна знайти звинувачення й на адресу самої родини Колічко. Можна... Але хіба це може стати оправданням, щоб не проводити ремонтних робіт?..

Ми свідомо обійшли ім`я сусіда родини Колічко. Сусід - людина досить відома в районі, більшість характеризує його з хорошої сторони, як особистість і фахівця своєї справи. Можливо тут причиною є "добросусідські" стосунки, де й годі шукати винних, тому хтось мусить поступитися. Сусід пані Колічко - вступився, проживає у іншому місці. Втім,  вважаю, має бути ще й якийсь гонор - обіцявся - "лізь у борщ", зроби ремонт, бачиш, біда... Коли чесно, я взагалі дивуюся, за що ця сім`я існує. Хоча є речі, які також складно оправдати...

То що ж каже міська рада?

Василь Кіндяк, заступник міського голови з житлово-комунальних питань:

Справа пані Колічко мені добре відома. Ця сім`я має у будинку по вулиці Чортківській невеличку кухню і одну кімнату. Над нею є приватизоване приміщення сусідом та мансардне приміщення, де також приватизував сусід. Тут стеля протікає, крокви прогнили. Пані Колічко за власний кошт поставила свої крокви і перекрила дах над своєї кімнатою. І ось тепер з однієї сторони все ще тримається, а з другої - прогнило цілком, через затікання у дощову погоду. Тепер пані Кілочко ставить нам претензії і звертається з тим, щоб їй повернули кошти. Хоча, з іншого боку, коли вона і витратилася, то для своєї кімнати. Але  це я так просто розмірковую.

Наприкінці минулого тижня ми викликали сусіда пані Колічко, мали з ним розмову. Даний сусід є власником того стрихового приміщення і він має зробити ремонт. І наскільки мені відомо, він запевнив, що поверне усі кошти пані Колічко. Ось така справа.

Хоча, коли чесно, я вважаю, що тут є й вина сім`ї, що скаржиться, бо, коли ми першого разу з комісією приїхали до них, то застали досить непривабливу картину, пов`язану із зловживанням алкоголю...

Не знаю, як тут бути. Ми б хотіли допомогти, але у жінки немає жодних квитанцій, які б свідчили про грошові затрати на ремонт дахового перекриття над її кімнатою, усе лише зі слів. То ж маємо надію лише на сусіда даної сім`ї, котрий дав обіцянку владнати цю справу.

Окрім цього, пані Колічко зверталася до нас, щоб зрізати горіх перед її вікнами, начальник комбінату комунальних підприємств В.Заблоцький пообіцяв, як тільки буде така можливість, він направить туди своїх працівників.

...Ось так. Маємо те, що маємо, як сказав на екс-президент Л.Кравчук. Однак попри усі "за" і "проти", сім`ї Колічко треба допомогти. А ми прослідкуємо як надалі розгортатиметься справа, адже, нагадую, сім`я Колічко - малозабезпечена і проживає у комунальній квартирі, а коли ж сусід приватизував і свою квартиру, і стрихове, то... також треба доглядати... Чи не так?..