16 жовтня у київському агентстві "УКРІНФОРМ" відбулася прес-конференція Робочої групи  українських неурядових організацій з питань зміни клімату[1]. Голова Національного екологічного центру України (НЕЦУ) Ігор Сіренко та голова ЕГО "Зелений Світ" Олександр Степаненко представили Позицію Робочої групи щодо причин та наслідків катастрофічного паводку у басейні Дністра та гірських приток Дунаю 23 - 27 липня 2008 року, та щодо дій органів влади, які повинні бути спрямовані на попередження та адаптацію до стихійних явищ та дотримання прав громадян на безпечне довкілля.

Базуючись на наукових висновках, лідери громадських організацій вбачають поєднаний вплив на виникнення паводку кліматичних та геологічних  чинників, а також причин, що викликані людською діяльністю. Перш за все це тривала нераціональна практика природокористування: у лісовому, сільському та водному господарстві, плануванні територій та забудові населених пунктів, розробці корисних копалин тощо.

Отже, головний висновок Позиції групи - катастрофічні наслідки липневого паводку 2008 року та масштабні порушення права людей на екологічну безпеку зумовлені тривалим нехтування в Україні принципами сталого розвитку, який передбачає врахування екологічних чинників при прийнятті будь-яких рішень.

Наприклад відомо, що показник лісистості у Карпатах та у Подільському Придністов`ї нині є значно нижчим від оптимального. На жаль, протягом останніх десятиліть лісові екосистеми, долини та русла річок зазнали значних неприродних змін. Це істотно змінило водний режим багатьох з них. Активації трансформаційних процесів у регіоні сприяє  збільшення поверхневого стоку через екстремальне зростання кількості і режиму випадання опадів, а також змін рослинного покриву (порушення природного співвідношення ландшафтів, зменшення заліснених площ, зрідженість, виснаженість, зміни вікової та видової структури лісів, розорювання схилових угідь, випасання худоби тощо).

Не доводиться дивуватися, що частота руйнівних дощових паводків особливо зросла на річках верхнього Дністра та Дунаю у другій половині ХХ - на початку ХХІ століття. Найбільшої шкоди від них зазнають гірські та передгірські райони, а також долина Дністра. За останні десятиліття значні паводки, що призвели до виникнення надзвичайних ситуацій, спостерігалися у 1969, 1974, 1977, 1980, 1992, 1993, 1995, 1997, 1998 та 2001 роках.

Для того, аби зменшити загрозу катастрофічних паводків та зсувів грунту важливо, щоб масштаби і локалізація лісосік систематично визначалися насамперед з урахуванням збереження екологічних властивостей лісу, а не лише на основі аналізу запасів деревини та віку деревостану. На жаль, у практиці лісових господарств продовжує домінувати саме ресурсний, а не екосистемний підхід. 

Робоча група не оминула увагою того факту, що у другій половині минулого століття надмірними рубками та нераціональною практикою лісовідновлення завдано значної шкоди лісам Західного регіону України. Протягом століття, площа лісів у басейні Дністра зменшилась наполовину. Існуючих у басейні Дністра лісових насаджень недостатньо і розміщені вони нерівномірно.  Можна стверджувати, що обсяги рубок останніх десятиліть перевищують спроможність лісових екосистем до відновлення. Неприпустимо низькою є частка стиглих деревостанів (реальна - в межах 5 - 10 %, оптимальна - 18-20 %), тоді як відомо, що саме багатовікові ліси з багатим видовим складом свої екологічні функції виконують найповніше.

Недостатнім та не завжди раціональним виявляється лісовідновлення. Заходи першого етапу Державної програми «Ліси України» на 2002 - 2015 роки не виконано. Загалом же, за наявних в Україні темпів лісовідновлення оптимальна лісистість (20%) буде досягнута через 177 років, у 2184 році!

Під час прес-конференції наводилися факти масштабних самовільних рубок заповідних лісів у Карпатах та у Дністровському каньйоні. Серед них - знищення урочища «Стінка» біля с. Вільхівці Борщівського району. Йшлося також про факти незаконного видобування будівельної сировини на гірських річках та у долині Дністра: зокрема біля с. Горигляди Монастириського району, каменю - біля с. Возилів, Сновидів та Русилів Бучацького району. Ця протиправна практика посилює водну ерозію берегів, а відтак і руйнівну дію паводків та зсувів, спричинює міграцію та замулення русел, порушення гідрологічного режиму річок, створює аварійні ділянки, загрозу змиву великих територій берегів, у тому числі у населених пунктах, відтак створює небезпеку життю та майну громадян. Наслідки катастрофічного паводку на Дністрі 23 - 27 липня 2008 року у черговий раз змушують нас покласти край цій  нарузі над нашим лісами та річками.

Щоб запобігти виникненню нових екологічних катастроф, Робоча Група  розробила ряд рекомендацій щодо екологізації державної політики задля зменшення ризиків, пов`язаних із зміною клімату, викладених у відкритому Зверненні до вищих посадових осіб держави "Боротьби з наслідками стихії недостатньо, на часі - подолання  її першопричин!"

Інформацію про стан дотримання екологічних та соціальних прав у постраждалих  районах, зібрано значною мірою завдяки виїздам до зони екологічного лиха, що були  організовані за сприяння громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав  людини у Тернополі та ЕГО "Зелений Світ".

З повним текстом Позиції Робочої групи можна ознайомитися за цим посиланням

http://climategroup.org.ua/upl/pos-pavodok08.pdf

Із Зверненням Робочої групи до вищих посадових осіб України

можна ознайомитися тут http://climategroup.org.ua/upl/zvern-pavodok08.pdf

Олександр Степаненко