Днями до нашої газети звернувся мешканець вул. Юрчинських Ігор Онищук (його подвір’я виходить на вул. О. Гончара на автостоянку куди планується перенесення промислового ринку з центру міста). Пан Ігор уже не вперше звертається до друкованого засобу масової інформації з тривогою, що порушується захисна смуга річки Серет. Тобто незважаючи на те, що захисна смуга для середніх річок мінімально становить 50 метрів і про заборону Земельного і Водного кодексів України порушувати цю межу проводячи там забудову, цього ніхто і слухати не хоче.

Доктор Георгій Аврамов – світило болгарської нейрохірургії,нейрохірург із майже 40-річним стажем, доцент, тривалий час працював у клініках Пловдіва та Софії, проходив стажування і одночасно оперував у Франції, Данії, Росії, став єдиним на всю Болгарію героєм Афганістану, здійснивши там близько трьохсот тільки нейрохірургічних операцій, подарувавши життя задля життя на перший погляд безнадійним недужим. За такий довготривалий час практики складно підрахувати усіх, кому подарував життя д-р Аврамов.

Українське серце – щире і високе
Нещодавно прочитала в газеті “і плюс” статтю, яка називається “Сторіччя Івана Черняхівського”. У публікації йдеться про талановитого українського генерала Івана Черняхівського, талант якого визнавали навіть вороги. Він був радянським генералом, але мав у собі українське коріння і душу. Він дослужився спочатку до звання полковника, а потім - командував 28-ю танковою дивізією, що розміщалася в Литві.Українці становили 25 відсотків в радянській армії, тобто четверту частину. І в більшості проявили себе, як розумна і талановита нація. Приклад генерала Черняхівського є цьому підтвердженням.
Ця стаття пригадала мені капітана МВС Радченка, якого ми в таборах називали “гражданином начальником”.

...На одному ліжечку лягало троє або четверо дітей, накриваючись старою брудною веретою. А батько кладе собі лаву біля ще теплої грубки і гасить лампу та вкладається до сну, накриваючьсь своїм кожухом... Ще тільки перші півні , що ночували у сінях на драбині, почали співати, а в хаті вже зовсім було холодно. Стара хатина не тримала тепла. Так щозими довгими холодними вечорами мріяли всі про теплу весну, яка приносила довгожданне тепло і радість. А батько мріяв, щоб хоч сьогодні були жнива, бо останньої жменьки заробленого важкою працею збіжжя вже серед зими не вистачає дітям й на Божу неділю.То ж приходила найтяжча година, коли треба було йти до пана на поклон і просити зерно, щоб прогодувати сім'ю. А літніми днями доведеться відробляти позичене.

Найпершою була Людина, а вже потім створювались умови для її проживання. В процесі прогресу все більше було винаходів для покращення життя, праці, відпочинку. І нині, в ХХІ столітті, ми вже не уявляємо собі, як можна жити без світла, води, телефону, каналізації і подібних речей, які є найнеобхіднішими повсякденними потребами. Звичайно, інша річ, чи задовільняють комунальні послуги своїх користувачів. Про це – з пересічними мешканцями міста.

Найкращі платники податків.
Сьогодні підприємцями стають мужні люди, які не бояться взяти на себе відповідальність за власну справу, працівників, які довірили їм свою долю. Від вашої успішної діяльності, шановні підприємці, залежить економічна могутність і соціална стаільність України. Адже своєчасно та сповна сплачені кошти до бюджету є тим фундаментом, на якому базується розвиток економіки, благополуччя суспільтва.

Тільки-но Першовереснем благословилося поріг, як у Чортківському державному медичному коледжі святкували одразу ж входини до новозбудованого приміщення і Перший Дзвоник.

Громадські екологічні організації багато хто уявляє, як зібрання навіжених “критиканів”, які тільки того й прагнуть, аби позакривати АЕС, пересадити усіх автомобілістів на велосипеди, обнести заповідні території колючим дротом, словом - відмовитися від благ цівілізації та “загнати людство у печери”. Справді, цівілізованість та прогрес кожен уявляє по-своєму. Для одного це можливість спожівати все більше й більше матеріальних благ, не дбаючи про долю прийденшіх поколінь, власне - своїх же дітей та онуків. Для іншого – це намаганні жити у гармонії з Природою, сприймаючи її не лише у якості безмежного складу ресурсів та намагаючись ощадливо використовувати природні блага. Втім, сподіваюсь, що ця публікація прислужиться подоланню хибних стереотипів...

Окремі навчальні заклади нашого району розпочали свої Перші святкові лінійки, приурочені до довгожданної пори науки і знань, що несе із собою Першовересень ще 31 серпня. Але то лише окремі. Цьогоріч левова частина святкувань з нагоди метушливого і радісного дня так і припала на 1 вересня. Тож цього дня, прорізаючи очі дню у самісінький ранок Перші Дзвоники пролунали у всіх школах міста і гімназії “Рідна школа”. Окрім загально-освітньої школи №6 міста. Остання святкову лінійку провела ще 31 серпня.

Свято зі сльозами на очах...
Так можна охарактеризувати відзначення в нашому районі День підприємця.
Незважаючи на те. Що за даними МДПІ у Чортківському районі у нас зареєстровано 2851 підприємець і тільки за вісім місяців поточного гоку бюджет отримав від них майже 4 мільйони гривень(!) , урочистість з нагоди їхнього професійного свята вже в черговий раз не вдалося.