“Ми просто йшли; у нас нема зерна неправди за собою”



Майдан... За останніх два роки у це слово ми вкладаємо величезний зміст, адже завдяки небайдужості до майбутнього, завдяки розумінню, принциповості і надзвичайній наполегливості у відстоюванні права на власний вибір в Україні тоді ствердилося громадське суспільство. Відродилося національне самоусвідомлення і, головне, - прокинулося прагнення діяти. Помаранчева революція відкрила сторінку в сучасній історії України. І доля нам подарувала унікальну можливість спільно долучитися до цієї справи. Час іде. На жаль, не спостерігається порядок у вищих ешалонах влади, ідеали Майдану, щоб не сказати зраджені, - забуті. Простий люд все більше розчаровується у запевненнях на краще життя, втрачає довіру до влади і все менше плекає надію на підтримку державних мужів. Але все ж надія помирає останньою. Про усе це – з пересічними мешканцями міста Чорткова.

25 листопада, в суботу, ми відзначатимемо День пам'яті жертв голодомору і політичних репресій. А так хотілося б, щоб ми про тих, хто невинно став жертвами масової злочинності, пам'ятали не тільки щодня на вулиці, у побутовому спілкуванні і у часі урочистостей, а щоб саме це увійшло у наше життя: глибинно, законодавчо.
Мені доволі часто доводилося і доводиться спілкуватися із тими, хто зазнав “на власній шкірі” тягар колеса репресивної машини. Не хотілося б бути заангажованим, не бажаю видаватися людиною, що сприймає правду однобоко, на перевагу тих, хто зазнав знущань по таборах. Зовсім ні. Алек щоб знайти відповідь на запитання, на чиєму боці істина, вартує встати і правдиво себе самого запитати: “А по скільки літ було тоді молодим людям, коли їм виносили вердикт - “ворог народу”? І більше нічого не треба. Усе тоді стає зрозумілим саме собою.
Як зрозуміло, гостями нашої рубрики не випадково є подружжя Бабій з Долини. Я пам'ятаю пані Стасю (з дому Бандура) як людину з активною громадянською позицією, хорошу ораторку. Її чоловіка Омельяна знаю менше. Цього разу я радо зустрілася з ними обома.

Чортків матиме власних небесних заступників

18 листопада відбулося відкриття беатифікаційного процесу мучеників з Чорткова


Усім їм Господь дав приклад Себе Самого і повчав, що до Його Царства можуть дійти тільки ті, котрі йдуть тією самою дорогою, що й Він...

(з Листа св. Кипріана Єпископа і мученика)

Дорога наша студентська молоде!

8 листопада у Чортківському вищому професійному училищі відбулася розширена літературна година для його учнів.

Точка зору



Ми продовжуємо публікувати думки недавніх кандидатів на посаду міського голови. Такі публікації тривають на прохання читачів, в надії почути думку кожного. Нашими гостями даної рубрики, нагадаємо, були Сергій Гусак, Ігор Кравчук, Олег Вітровий Ігор Герчак та Ярослав Журба. А потім ми змушені були зробити паузу, і не тому, що з даним кандидатом у нас розходяться позиції, адже це є нормально, просто одна із місцевих газет раптом запозичила нашу ініціативу, зупинившись винятково на даному кандидаті, і присвятивши йому аж два своїх випуски. Вважаємо це таким, що не додає їм честі.

Так поміж себе, коли забрати усі інші гострі слівця і вислови, називають чортківці тротуарну частину, що тягнеться вздовж огорожі колишньої санчастини військовиків і гаражного кооперативу, у верхній частині вулиці С. Бандери (навпроти ВАТ “Чортківське АТП-16142”).

Цими днями свій ювілей зрілості святкував Чортківський державний медичний коледж. Навчальний заклад розпочав свою історію у повоєнні роки як школа медичних сестер, а далі був курс тільки на зростання і вивищення...

Сьогодні гостем рубрики “Віч-на-віч” є Борис Борисович Жуковський – начальник Центру електрозв'язку № 7 ВАТ “Укртелеком”. Пан Борис надзвичайно зайнятий чоловік, до якого часто телефонували під час нашої розмови різні особи; він людина з неабияким талантом управління, адже в ролі керівника уже тридцять один рік; цікавий співрозмовник, з великим почуттям гумору. А ще – він закоханий в природу: займається бджолярством, рибалить, їздить на полювання, вирощує у своєму кабінеті надзвичайної краси вазони. Крім того, кожен вазон має свою історію “проживання” в кабінеті Бориса Борисовича і є подарунком близьких людей з нагоди різних свят. Напевно і цього року, у переддень професійного свята, яке відзначатимуть 16 листопада, поповняться ряди друзів-рослин.