27 травня в селі Теклівка Гусятинського району, внаслідок того, що перекинувся човен, втопилися два мешканці Чоркова по 39 і 41 років. Один з них рятував свого племінника. Щоб врятувати сина сестри у нього вистачило сил, а щоб самому врятуватися – ні.

Про тих, хто сьогодні проживає у казармі по вулиці Незалежності, ми вже писали десь рік тому. Стаття називалася: “Чому людей поділили на білих і чорних?”. Сьогодні мало що змінилося з того часу, окрім того, що рішенням Чортківської міської ради від 21 березня 2007 року за №246 йдеться: “Присвоїти будівлі колишньої військової казарми, що знаходиться по вул. Незалежності у м. Чорткові, адресу: вул. Незалежності, 68 “в”.

Служба ОБС ("одна баба сказала")

Час поспішає. Біжить невпинно і впевнено. І навіть ми, не встигнувши за ним пройти часову дистанцію, запитуємо у самих себе: “Невже прийшов час?”

Епопея з єврейським цвинтарем у саду Чортківської комунальної центральної райлікарні має дуже великий “досвід”. З цим мала клопіт і попередня міська рада, з ним, схоже, має і теперішня.

Ім’я Анни Блаженно на теренах нашого району для багатьох його мешканців асоціюється з місцевою журналісткою. Бо чи то жарт, скоро чверть століття ця журналістка, висвітлює життя Чортківщини та її мешканців на сторінках раніше “Зорі комунізму”, а тепер (з доброї руки неординарного Зиновія Фриса ) – “Голос народу”. Анна Блаженно часто друкує свої дописи і у нашій газеті “і плюс”. Усі вони виповненні її особливим творчим штрихом.

Розумний Григорій Сковорода у “Вдячному Еродієві” писав: “... Народженого до добра неважко навчити добру, - навчити, чи принатурити, призвичаїти. Навчений, принатурений, призвичаєний – се одне і те ж. Від природи, яка від матері, легесенько сама собою розвивається наука. Своєрідна, справжня і єдина навчителька. Сокола досить швидко навчиш літати, але не сову.

Цього року минає 60 рокiв операцiї “Вісла”, яка стала ще одним звинуваченням дiй комунiстичного режиму, головного режисера цiєї злочинної етнiчної чистки. Я думаю, що з цих жорстоких подiй, якi минули бiльш нiж пiвстолiття тому, ми маємо винести не слiпу злобу, а мудрість: це неповинно повторитися, адже iсторiя є найкращою вчителькою життя.

Точка зору