Наприкінці жовтня відбулося пісумкове засідання колегії районної держадміністрації, на порядку денному якого заплановано розгляд трьох питань:1, 2, 3. Але до порядку денного засідання просто увірвалося іще одне, нежданне-негадане, але доволі хвилююче питання - ситуація із захворюваннями на ГРВІ та грип у районі.

На той момент, ні головний лікар Чортківської центральної комунальної лікарні М.Семків, ні головний санітарний лікар району О.Чайчук не могли ствердно сказати, що Україну полонить вірус типу А/H1N1. Заходи посилено приймаються, але... Вже згодом ЗМІ повідомлять, що результати взятих проб у хворих підтвердять наявність вірусу „каліфорнійського грипу".

Ох і поскоріше б завершився цей рік, хоч і не високосний, проте - високоударний бідному народу по тім`ячку: то криза з`їла рівень доходів громадян, а декого і цілком заставила пробиватися крізь нетрі проблем, то наприкінці серпня, вересня люди почали скаржитися на недомагання, болі у горлі тощо. Жовтень ошелешив свіжою новиною - загостив до нас „каліфорнійський" чи то „свинячий" грип. Спочатку вірилося й не вірилося. А тут ще й політики про майбутні вибори „натякають" - у них життя своє, а у нас - своє, як би сім`ю прогодувати, грипом не захворіти, гроші на ліки віднайти і щоб нам під кінець року влада не підкинула ще якусь свинку. Хоч ми, українці, народ бувалий, до всього звикаємо, адаптовуємося, мімікруємо, як метелики з гусениці, та все ж. Одним словом - живемо. І знаємо, що біда ніколи не ходить сама по собі, а - з дітками. І якщо вже нас добряче трусануло кризою, то й усіма подальшими потрясіннями, хоч і дещо обурюємося, сприймаємо як належне. Мабуть звикаємо, коли це так можна означити. Зрештою, так усе виглядає, коли дивитися поверхнево, бо як торкнутися проблем кожної людини чи сім`ї зокрема, усе має вигляд не такий вже оптимістично-підбадьорливо, і тоді більш чітко окреслюються обриси проблем та набирають вагоміших форм.

„Дівчата, дивіться уважно сюди, - зауважив минулої п`ятниці лікар-терапевт, проводячи рукою по складених у тісний ряд медичних карток хворих із лікарняними листками, що встелилися повздовж столу, - бачите, грип ще не закінчився, масок в жодному разі не знімати!". І це було достоту переконливим, більш ніж  будь-які слова сторонніх осіб, які „знаються" на усіх проблемах, в тому числі й різновидностях грипу.

 

Людмилу Гургач з успіхом можна назвати людиною-оркестром. Важко перерахувати, чого тільки ця тендітна на вигляд жіночка не вміє робити. Попри свою професійну приналежність фельдшера-лаборанта у Чортківській районній поліклініці, пані Люда встигає займатися різними видами діяльності: в`язанням, вишиванням, шиттям, плетіння з бісеру, танцювати, професійно займається спортом, уже багато років є учасницею народного аматорського хору Чортківської районної лікарні „Галичина".

Михайлику Самофалову з Чорткова уже виповнилося одинадцять, точніше, йому лише одинадцять. Проте, опісля смерті матері, цей симпатичний, здібний до навчання товариський хлопчик залишився один-однісіньким. Не до нього йому ні батькові, ні старшому братові. Батько зловживає спиртним і до хлопчика, як зазначають представники служби дітей Чортківської держадміністрації, не має жодних, бодай, жаліслиих почуттів до свого дитяти. У цьому вони переконалися у часі досудової і судової практики спілкування. Одним словом - батькові байдуже, що буде з його дитиною.

 

Дивовижна історія відкривається перед нами, коли дізнаємося про церкву Успення Богородиці й чудотворну ікону Розп`яття Ісуса Христа у місті Глиняни на Львівщині.

Храм є живою легендою Божої сили, місцем паломництва для багатьох молільників.

Устами священика Господь благословляє всіх, хто потребує спасіння, доторкнутися до самовідновленого Розп`яття.