Мабуть немає в Чорткові людини, якій була би байдужа доля нашого чортківського сміттєзвалища, бо останнє у погожу днину таки частенько нагадує про себе як місце, яке постійно продукує задушливий дим, що застрягає в горлі перехожих і обволікає різні мікрорайони міста. Тому заголовок для цієї статті є не випадковим, бо висвітлює реальність сьогодення. Про наше сміттєзвалище, що знаходиться у межах населеного пункту і в житловій зоні, ще й неподалік водозаборів, можна розповідати немало.

 

Уже не на одній сесії Чортківської міської ради розглядається питання щодо погодження місця розташування земельної ділянки для реконструкції павільйону „Нептун" з розширенням під кафе та житлові приміщення.

Розглядалося воно і на 37-й сесії, де депутати відхилили це питання, так як у часі засідання „земельної" комісії до неї звернулися мешканці даного житлового масиву, котрі висловили свій протест щодо такого розширення. Про це депутатам на сесії повідомив член „земельної" комісії депутат В.Соколенко.

 

14 жовтня 67 років тому на теренах Західної України зародилося одне з найбільших повстанських угрупувань - Українська Повстанська Армія. Мабуть? недаремно час заснування УПА припав саме на цю дату, адже 14 жовтня - свято Покрови, свято Українського козацтва та свято зброї.

Молоді дівчата та хлопці, полишаючи свої домівки, віддавали своє життя, аби захистити рідних від загарбників, які нагло вторглися на українські землі й почали чинити нелюдські безчинства. І ось, пройшло пів з лишком століття, Україна стоїть на порозі 20-ти річчя своєї Незалежності, але й досі точаться жорсткі дискусії на кшталт чи варто визнавати цих людей героями України, чи - ні. Але, мабуть, тоді ці ще зовсім юні хлопці та дівчата воювали не задля майбутніх лавр, вони захищали свої землі й наше майбутнє від поневолення, від тих знущань, які довелося зазнати їм та їхнім рідним.

 

Минулої неділі районний будинок культури ім.К.Рубчакової в Чорткові увібрав у свої стіни свято третє за широкомасштабністю опісля недавнього урочистого відкриття оновленої та осучасненої глядацької зали. Цей день - 18 жовтня увійде в літопис історії краю, адже перед фасадом будівлі 100-літнього будинку культури зібралася громадськість, священнослужителі з нагоди відкриття меморіальної дошки пам`яті В`ячеслава Чорновола, котрий у 90-х роках виступав з полум`яними патріотичними закликами у стінах цього дому.

 

Неодноразово кожен із нас, мабуть, задумувався над викрутами долі, над тим, чому ведеться саме так і не по-іншому. Людські долі... такі різні, але деколи й чимось схожі. Хтось усміхається, скручуючи дулю невдачам, а хтось зі слізьми на очах скаржиться та чекає на співчуття. Інколи із  відповіді «Доброго дня!» можна збагнути самопочуття людини, як ідуть її справи. Мабуть, кожному хочеться, вийшовши з дому, неодмінно найперше зустріти людину з усмішкою на обличчі, щоби власні клопоти, нехай на мить, відійшли, й привітність зустрічного внесла заряд позитивної енергії на цілий день. Скажете: так не буває! А я заперечу. Бо саме у цьому плані мені пощастило. Майже щоранку, йдучи у справах, я зустрічаюсь зі своєю сусідкою, яка завше вітає мене щирою посмішкою. І це осяяне радістю вітання справді вносить краплю сонячного настрою, якщо й трапляються невдачі, то є впевненість на покращення...

 

Здається ще осінь у розпалі, але на початку жовтня раптом на зелене і жовтаве листя посипалися несподівані сніжинки. То ж наша снігова баба на першій сторінці, зліплена жартівниками цьогоріч, символізує ось цю ледь притрушену снігом осінь, бо зліплена з листочків і першого снігу. Такий собі шедеврик-нагадування, що хоч і осінь на календарі, та зима не за горами і може несподівано прийти, коли їй заманеться. Навіть - завтра...

І тут уже не до філософських роздумів про особливості природи. Ні. Тут вперто приходить усвідомлення: холод - не тітка, прийде - не зігріє. Тож треба думати про засоби обігріву наших помешкань і те, що традиційно 15 жовтня наступає опалювальний сезон.

 

Про сокровенне