Нещодавно до моїх рук потрапила книжка під назвою „Цей меч зломиться, але не зігнеться ніколи". Автор - колишній політв`язень, жертва більшовицького терору пані Марія Штепа. Ця книга є розширеною, доповненою і уточненою версією попереднього видання „Пам`ять кличе". Пані Марія, будучи ще зовсім молодою дівчиною, не змогла стояти осторонь знущань більшовиками над її народом, вступила до лав підпільної національно-визвольної організації ОУН, була зв`язковою.

 

Оголошення

 

Не так давно телефони швидкого реагування, на які доводиться телефонувати часто у складних, а то й трагічних життєвих ситуаціях, загальновідомі - 01, 02, 03, 04? перейшли на трицифрові позначення. І тепер у разі пожежі, наводнення, проблем внаслідок стихійних явищ ми телефонуємо 101; до міліції - на 102, а щоб терміново викликати „швидку" треба набирати 103; служба газу відгукнеться на телефон - 104. І навіть не варто доводити, наскільки важливою і життєво необхідною за певних обставин є потреба додзвонитися на один із цих номерів вчасно і без зволікань.

Днями до нашої редакції звернувся чоловік, який поскаржився на те, що йому було складно додзвонитися на один із цих телефонів.

 

Цієї неділі одне з найвидатніших сіл Чортківщини відзначало День села.

 

26 липня у селі Угринь Чортківського району відбулось урочисте посвячення каплички Водохрестя. В останній тиждень кожен селянин, залишивши свої турботи, день в день поспішав на майданчик, де зводилась каплиця. Докладаючи усіх зусиль, щоб саме на традиційний День села встигнути закінчити будову святого місця. Працьовиті, зібрані, дружні односельчани - вони справді зробили гуртом велике свято. Свято не лише для жителів села, але й для приїжджих гостей.

 

З Валерієм Гонтарем ми зустрілися у його фотоательє „Старе місто". Назва якнайкраще підходить до цього, адже розташоване воно у самому серці старого Чорткова, а через вікна - неймовірний вид на наш архітектурний красень - костел. У такій приємній обстановці й відбулася наша розмова.

Валерій Гонтар - лікар за фахом, 12 років попрацював викладачем Чортківського державного медичного коледжу, еколог за переконанням, з початку заснування нашої газети майже донедавна був її фотокором. Пана Валерія полонила фотографія, що наскрізьною ниткою пройшла через усе його життя, а наразі - стала основним заняттям, бо подався наш Валерій Олександрович, як то кажуть, на вільні хліба. За характером Валерій Гонтар - оптимістична, весела, інтелектуальна людина, а його роботи носять у собі глибокий філософський зміст, відображення реалій нашого життя. У них кожен може знайти відтворення себе, частинку свого світу.

 

Червоногород. До табору ми добиралися пішим ходом. Дорогою нас зачарували руїни старого замку 1200 року з різаного каменю, руїни костелу, які потопали у зелені. Навколо чаруюча природа - багато дерев, ліс, водоспади, які утворилися внаслідок прорубаної скелі монголо-татарами у сиву давнину. Краса - неймовірна. Шкода, що мало хто про це знає. Ось на цій благодатній землі і зупинилася чергова „Оаза". Про першу „Оазу", котра відбулася восени у Чорткові, уже писали в газеті „і плюс", тепер влітку - у селі Червоне.

Друга „Оаза" тривала з 29 червня по 9 липня для І групи дітей молодшого віку, та 9 - 19 липня  ІІ група дітей віком 13 - 17 років.

 

30 липня увесь мистецький світ відзначає 95-річчя від дня народження П.Муравського, який являє світові свій унікальний витвір в українській музичній культурі - хорову школу Муравського.