Днями  Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо виконання рішень третейських судів)», яким суттєво звужується сфера компетенції третейських судів (законопроект № 1399). Прокоментувати значення цього закону «і плюс» попросила члена Правління Української Гельсінської спілки з прав людини Олександра Степаненка:

Прокуратура області за завданням Генеральної прокуратури України проводить перевірки діяльності колекторних компаній.

Сучасна загальноосвітня школа має безліч проблем, і найболючіша серед них - зростаючі труднощі у вихованні дітей і підлітків, збільшеній кількості соціальних проявів  у поведінці, правопорушень і злочинів. Вчителі зіткнулися з проблемою, якої не знали їхні колеги ще 8 -10 років тому. Число дітей групи ризику, тобто тих, яких ми називаємо важкими, різко зросло. Їх виявилось більше половини. Частіше проявляється грубість у ставленні до вчителів і батьків, недисциплінованість на уроках, прогули, бродяжництво, крадіжки, хуліганство, пияцтво. Ці явища стали дуже серйозною проблемою в школах.

Позачергові вибори до Тернопільської обласної ради відбулися 15 березня. Таки відбулися.

І це незважаючи на опір, який чинили ті, хто за жодну ціну не хотів цього. Можливо зарано називати ці вибори певним індикатором. Хоча істини у них є. У хотілося б, щоб ця істина була повчальною для багатьох політичних сил, які посіли ту чи іншу сходинку у рейтингу прихильності наших громадян.

Два дні - з 12 і 13 березня у Чорткові тривала всеукраїнська науково-практична конференція „Стратегія розвитку підприємництва: теорія, організація, практика", у якій взяли участь науковці майже з усіх регіонів України, окрім Закарпатської, Житомирської та Харківської областей. І хоч сама конференція значилася всеукраїнською, у ній взяв участь представник Китайської Народної республіки, аспірант Сумського економічного університету - Лі Жуй.

Виставка плетіння з лози й бісеру відкрилася у місцевому краєзнавчому музеї. Авторки робіт - дві сестри, мешканки Чорткова, Людмила Гургач і Лариса Бойчун.

Про Василя Градового мені хотілося написати давно. Він належить до когорти невтомних патріотів - починаючи від своєї сім`ї, родинного села Звиняч, звідки його витоки; відомого своєю патріотикою села Росохач, де він спочатку вчителював, а потім - 13 років директорував у школі, і проживає з сім`єю по даний час; аж до пошанування української культури, державності та загалом людей.

Свого часу, з 1997 по 1998 роки, він був заступником голови Чортківської райдержадміністрації з гуманітарних питань. Час припав на стабільні невиплати зарплат бюджетній сфері, міжконфесійні суперечки. Його творча і патріотична натура переживала усе це з особливим болем. Відтак він, як і багато наших українців, подався на заробітки до Лондона. Було важко, не знав ані мови, ані куди і до кого їде. Лише у кишені - папірець з іменем якогось чоловіка і телефон. А справа тяглася під Різдво. Але й там у Туманному Альбіоні він не тільки не загубився, а став осередком нового культурно-духовного життя української громади в Лондоні, був головою управи хору. Він і сьогодні намагається підтримувати і скеровувати на творчу стезю своїх колишніх колег-заробітчан. Василь Градовий, для мене, - це приклад справжнього українця, який може і добре працювати фізично, і прагне жити активним мистецьким життям, і будує це все на основі християнського фундаменту.

У стані алкогольного сп`яніння мати жорстоко „виховувала" доньку...

Найрідніше і наймиліше слово в світі - мама. Саме мати дарує нам життя, завжди залишається поряд: в горі і радості; підтримує у наших перемогах і поразках. Мати завжди підкаже й допоможе. Такі уявлення про матір має більшість людей на цій планеті. І це природньо. Але, на жаль, сьогодні реалії життя такі, що далеко не завжди таке твердження відповідає цілковитій дійсності. Батьки, рідніших яких у світі здавалося б немає нікого, які повинні захищати своїх нащадків від жорстокості цього світу, вчити, що є добре, а що - ні, часом просто відвертаються від своїх дітей. Чи є якась вагома причина тому, щоб батьки могли забути про свої обов`язки? Ні. Часом одні з найрідніших людей можуть перетворитися на катів. Не розумію, як може мати холодно дивитися на сльози своєї дитини? Але, на жаль, і у нашому Чортківському районі є дуже багато неблагополучних сімей, в яких дітям часто доводиться виживати у цьому жорстокому світі і дорого платити за байдужість власних батьків. У цьому світі, у таких дітей, немає нікого, вони марно намагаються знайти хоч крихту любові від рідних.  Дванадцятирічна Іринка, жителька міста Чорткова, ніколи не знала маминої ласки, лише часті, внаслідок алкогольного сп`яніння, побої та образи.